Право на відпустку та відповідальність роботодавця за його порушення

7 Липня, 2025 в 14:31

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору

Право на відпустки мають усі працівники (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також які працюють за трудовим договором у фізичної особи, нагадали у Мін’юсті.

Порядок надання щорічних відпусток

Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до завершення робочого року.

Право працівника на щорічну відпустку повної тривалості у перший рік роботи настає після завершення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

Хто може взяти відпустку раніше

Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:

– жінкам – перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;

– жінкам, які мають 2 і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;

– людям з інвалідністю;

– особам віком до вісімнадцяти років;

– чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

– звільненим після проходження строкової військової служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом 3 місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;

– сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

– працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

– працівникам, які мають путівку для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

– батькам – вихователям дитячих будинків сімейного типу;

– в інших випадках, якщо це передбачено законодавством, колективним або трудовим договором.

Тривалість відпустки

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Проте є певні професії, працівникам яких надається довше відпустка. Наприклад, працівники освіти – 56 календарних днів, гірникам, які працюють в кар’єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче, працівникам лісової промисловості та лісового господарства – 28 календарних днів тощо.

Державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги.

Людям з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи – 26 календарних днів.

Неповнолітнім працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу.

Поряд із щорічною основною відпусткою закон передбачає також щорічні додаткові відпустки, до яких належать:

– додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;

– додаткова відпустка за особливий характер праці;

– інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, – 69 календарних днів.

Особливості надання відпусток у період дії воєнного стану

У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Крім працівників закладів освіти.

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання невикористаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).

Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.

У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Відповідальність роботодавця за ненадання відпусток

За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об’єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.

Законом України «Про охорону праці» встановлено відповідальність юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, у вигляді штрафу за:

– порушення законодавства про охорону праці;

-невиконання приписів (розпоряджень) посадових осіб органів виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Сплата штрафу не звільняє юридичну або фізичну особу, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, від усунення виявлених порушень у визначені строки.

Порядок і умови надання щорічних відпусток регулюються статтею 79 КЗпП та ст. 10 Закону України «Про відпустки». Згідно з нормами цих статей надання відпустки є обов’язком роботодавця.

Відповідно частини п’ятої ст. 11 Закону України «Про відпустки» забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд. Ненадання працівнику щорічних відпусток є порушенням законодавства про працю, за що передбачена фінансова та адміністративна відповідальність. Йдеться про фінансову відповідальність відповідно до частини другої ст. 265 КЗпП та адміністративну відповідальність згідно з частиною 5 ст. 41 КУпАП — за порушення інших вимог трудового законодавства.

Проте відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану норма про відповідальність роботодавця за ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд не застосовуються.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми частини другої статті 5 згідно із Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX від 15.03.2022 з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022.

Варто акцентувати, що тривалість відпустки працівника, який працює на умовах неповного робочого часу, не відрізняється від тривалості відпустки працівника, який працює повний робочий день (тиждень), тобто залежить від тривалості відпустки, встановленої для конкретної посади і від стажу, що дає право на відповідну відпустку.

Окрім того, КЗпП України для сезонних та тимчасових працівників передбачені такі ж трудові права та гарантії, як і для постійних робітників. Відповідно до статті 6 Закону сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджується Кабінетом Міністрів України.

Також, коли працівнику встановили випробний термін і його звільняють як такого, що не пройшов випробовування за статтею 28 КЗпП України, йому зобов’язані теж нарахувати та виплатити компенсацію за дні невикористаної відпустки, як і іншим працівникам.

При переведенні працівника на інше підприємство грошова компенсація за невикористану відпустку не надається.

Чи можливо отримати компенсацію за невикористану відпустку без звільнення

Відповідно до статті 24 Закону , за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. Водночас тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Наприклад, якщо загальна тривалість щорічної відпустки працівника 28 календарних днів (24 к. д. – щорічна основна відпустка і 4 к. д. – щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день, визначена колективним договором), то за умови використання працівником за відповідний робочий рік щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні, за 4 календарних дні він може отримати компенсацію (Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 24 червня 2011 року N 208/13/116-11 “Щодо грошової компенсації працівникам за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток”).

Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

При переведенні працівника на інше підприємство грошова компенсація за невикористану відпустку не надається.

Чи виплачується компенсація за час соціальної відпустки

Відповідно до статті 24 Закону у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, є соціальною відпусткою і не належить до виду щорічних відпусток (стаття 4 Закону), а тому надається повною тривалістю у будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини. При звільненні з працівнику має бути виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової соціальної відпустки.

Сума компенсації

Як зазначено у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 24 червня 2011 року № 208/13/116-11 “Щодо грошової компенсації працівникам за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток”, кількість днів щорічної відпустки, за які необхідно виплатити компенсацію працівникові, має розраховуватися виходячи з фактичної належної йому тривалості щорічної відпустки, яка визначається пропорційно відпрацьованому ним часу. Загального нормативно-правового акта, який би визначав порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, немає. Тому при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у постанові Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”, тобто прив’язку розрахунку днів відпустки робити до календарних днів робочого року, в якому працював працівник.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи – підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні (стаття 73 КЗпП України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Для виплати грошової компенсації за невикористані працівником дні відпустки терміну давності не встановлено, тобто якщо працівник не брав щорічні та «дитячі» відпустки кілька років, під час звільнення компенсацію надають за всі роки (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 22 лютого 2008 року N 33/13/116-08).

Чи можна виплатити грошову компенсацію за невикористані за декілька років дні відпусток без звільнення

Згідно зі статтею 24 Закону тільки в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Отже, способом отримати грошову компенсацію за невикористану відпустку є звільнення працівника.

Працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, за їх бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу.

Другий варіант (стаття 24 Закону): за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. Основною умовою для одержання грошової компенсацiї за частину щорiчної вiдпустки є обов’язкове використання працiвником 24 календарних днiв щорiчної вiдпустки. Оскільки 24 календарних дні надаються за робочий рік, то за два робочі роки буде 48 календарних днів. І ці дні за перший, другий (наступні) роки треба використати. Тільки пiсля використання працівником 24 календарних днiв щорiчної вiдпустки за робочий рiк, за який надається вiдпустка, за бажанням працiвника (за його письмовою заявою) за решту днiв невикористаної щорiчної вiдпустки може бути виплачено грошову компенсацiю.

Відповідальність за порушення, пов’язані з компенсацією за невикористану відпустку

Ненарахування і невиплата компенсації відпустки вважається нeдотриманням мінімальних державних гарантій з oплати праці. Згідно з абзацом чeтвертим частини 2 статті 265 KЗпП України, в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці юридичними та фізичними особами – підприємцями, які використовують найману працю, вони несуть відповідальність у вигляді штрафу – двократного розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП України, не застосовуються згідно із Законом України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”.

Способи захисту права працівників на виплату компенсації за невикористану відпустку:

  • в позасудовому порядку;
  • в судовому порядку.

Позасудовий порядок. Куди звернутись

Згідно з частиною першою статті 225 КЗпП України працівник для вирішення спору про виплату належної йому компенсації за невикористану відпустку може звернутися із заявою до комісії по трудових спорах (у разі її створення) у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати – без обмеження будь-яким строком. У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити. Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов’язковій реєстрації.

Комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менш як 15 чоловік (стаття 223 КЗпП України).

Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом (частина друга статті 224 КЗпП України).

Судовий порядок. Позовне провадження. До якого суду звернутись. Строк звернення до суду

У разі наявності спору щодо компенсації за невикористану відпустку працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України.

Відповідно до статті 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 КЗпП України, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (стаття 117 КЗпП України).

Судова практика

Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19 (щодо невиплати поліцейським грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, що передують року звільнення).

Раніше ми детально розглянули питання порядку обчислення компенсації за невикористані відпустки у 2024 році. Визначили, що обчислення середньої заробітної плати працівникам проводиться відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 (зі змінами).

Окремо зауважимо, що питання надання щорічних відпусток у період дії воєнного стану регулюється Законом України від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з урахуванням змін, внесених законами України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» та від 22.11.2023 № 3494-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань».

Також нагадаємо, що працівники, котрі не досягли 18 років, користуються правом на щорічну основну відпустку тривалістю 31 календарний день.

Окрм того, пояснюємо за які саме невикористані відпустки роботодавець має виплатити компенсацію працівникові, котрий звільняється.

У Верховній Раді роз’яснили, що новий Закон надав право працівникам у разі призову на військову службу отримати грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки. Водночас Захисники та Захисниці України, які звільнятимуться з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації зможуть піти у відпустку тривалістю до 60 календарних днів, які увійдуть до страхового стажу.