За підсумками зустрічі президентів України і США залишається констатувати, що жодних домовленостей про втілення “плану перемоги”, анонсованого Володимиром Зеленським, не було досягнуто. Так само немає об’єктивних причин сподіватись на те, що “формула миру Зеленського” матиме реальний результат, відмінний від звичних декларацій про підтримку України. Це змушує шукати реальних точок дотику для досягнення спільного знаменника у тому, як Україна і наші союзники можуть успішно вийти з глухого кута довгої війни проти “осі зла”, особливо на тлі активності Китаю щодо просування власного бачення завершення російсько-української війни, яке не на користь Україні.

Незабаром у Верховній Раді відбудеться фінальний розгляд законопроєкту, № 11043, первісною метою якого було посилення контролю за банківськими переказами, зокрема для ліквідації “дропів” – схем зловживання Р2Р-платежами, які використовувались для ухилення від фінансового моніторингу та оподаткування, відмивання нелегально отриманих коштів тощо.

Наприкінці 2024 року бачення перемоги України, сформульоване українською владою та бажане більшістю українців залишається незмінним – це вихід українських військ на кордони 1991 року. Росія ж прагне щонайменше фактично захопити всю територію тих українських областей, які вона формально вже включила до свого складу. Реальність же демонструє іншу картину – попри мінливість лінії фронту, ні Україна, ні Росія не можуть досягти бажаного суто військовим шляхом – Україна хоч і перемелює російську армію, але повільно відступає на сході, Росія ж не здатна втримати навіть власної суверенної території. За таких умов все частіше лунають розмови про перемир’я і те, яким воно має і може бути.