Особливості надання відпусток працівникам віком до 18 років: роз’яснення Держпраці

Працівники, котрі не досягли 18 років, користуються правом на щорічну основну відпустку тривалістю 31 календарний день

Фахівці Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці нагадали особливості надання відпусток працівникам віком до 18 років.

Працівники, котрі не досягли 18 років, користуються правом на щорічну основну відпустку тривалістю 31 календарний день.

Додаткові пільги з надання відпусток неповнолітнім працівникам передбачено ст. 195 КЗпП України. Працівникам, які не досягли 18 років, щорічні відпустки надаються у слушний для них час. У перший рік роботи відпустку повної тривалості може бути надано за заявою працівника до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на цьому підприємстві.

У зв’язку з цим під час складання графіка надання відпусток працедавець насамперед враховує побажання неповнолітніх працівників. А якщо такого працівника прийнято на підприємство після затвердження графіка відпусток на поточний рік, то час надання відпустки за перший робочий рік (з урахуванням побажань неповнолітнього) встановлюється шляхом доповнення графіка відпусток.

Згідно з ч. 5 ст. 80 КЗпП України і ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки забороняється ненадання щорічної відпустки неповнолітнім працівникам впродовж робочого року.

Нещодавно ми нагадали, що неповнолітніх працівників заборонено залучати до широкого переліку діяльності та до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей особами молодше вісімнадцяти років затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Перелік важких  робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.03.1994 № 46.

Так, наприклад, встановлена заборона залучення неповнолітніх осіб до роботи за такими загальними професіями як водій автомобіля, водолаз, газозварник, оператор заправних станцій, прибиральник службових приміщень, зайнятий прибиранням загальних туалетів, робітники, зайняті торгівлею та зберіганням вина, спирту і лікеро-горілчаної продукції та пива, робітники, зайняті роботою на висоті тощо.

Прийом на навчання за професіями,  вказаними у цьому Переліку, допускається за умови досягнення особами 18-річного віку на момент закінчення навчання. При проходженні виробничої практики (виробничого навчання) особи, які не досягли 18-річного віку і навчаються у професійно-навчальних закладах можуть знаходитися у виробництвах, професіях і на роботах, включених до Переліку, не більш як 4 години за умов суворого дотримання діючих санітарних норм і правил, а також, правил і норм з охорони праці.

Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22.03.1996 № 59.

Підлітків забороняється призначати на роботи, які пов’язані виключно з підійманням, утриманням або переміщенням важких речей. Робота підлітків з вантажами не повинна становити більше 1/3 робочого часу.

Наявність в законодавстві прямої заборони унеможливлює залучення неповнолітніх до роботи в нічний та надурочний час, у вихідні дні навіть за наявності їх згоди та згоди їх батьків.

Виходячи з вищевикладеного, стає зрозумілим, що неповнолітні можуть допускатися виключно до легкої роботи, тобто, роботи, яка не може створювати загрозу для здоров’я, життя та психофізичного розвитку неповнолітнього, а також не може перешкоджати його навчанню в учбових закладах.

Раніше ми детально пояснили, що діти, які працюють, прирівнюються у правах до дорослих, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України, нагадали у Північно-Східному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці.

Кодекс законів про працю (КЗпП) дозволяє працювати з 16 років. Водночас існує кілька винятків. З 15 років можна працювати, якщо на це дав згоду один із батьків або особа, яка їх замінює.

Окрім того, допускається оформлення 14-річних учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не шкодить здоров’ю і не заважає навчанню. Але винятково у вільний від навчання час, наприклад, на канікулах, із дозволу одного з батьків або особи, яка їх замінює. Зокрема, беручи до уваги бажання багатьох дітей працювати влітку або під час шкільних канікул, у законодавстві є уточнення, що для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю й не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що їх замінює.

Так, при прийнятті на роботу дітей з ними обов’язково укладається письмовий трудовий договір.

Тривалість роботи дітей залежить від віку. Для дітей віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для дітей віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень.

На кожному підприємстві, в установі, організації має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження.

Усі діти приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і надалі, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові.

Для дітей норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку для дорослих працівників пропорційно скороченому робочому часу для дітей.

Варто акцентувати, що заробітна плата працівникам молодше 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи. Тобто, скорочення робочого часу для неповнолітніх означає, що їх скорочений робочий час оплачується за тією ж тарифною ставкою (тим же посадовим окладом), що й нормальний робочий час дорослого працівника того ж фаху, кваліфікації і за інших рівних умов.

Трудові спори з участю неповнолітніх підлягають розгляду в КТС (Комісія по трудових спорах), а у випадках, визначених законом, підлягають безпосередньому розглядові у судовому порядку (ст. 232 КЗпП). Предметом доказування є порушення трудових прав неповнолітнього: права на відпочинок при залученні працівників, молодших 18 років, до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП); права на розмір оплати праці за скороченої тривалості щоденної роботи (ст. 194 КЗпП); права на надання відпустки у зручний для них час, та її тривалості (ст. 195 КЗпП, ст. 75 КЗпП) тощо.

Неповнолітні особи віком від 15 до 18 років можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді у справах, що виникають з правовідносин, у яких вони особисто беруть участь. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи.

Зауважимо, 24 грудня набув чинності Закон № 3494-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань».

У Верховній Раді роз’яснили, що новий Закон надав право працівникам у разі призову на військову службу отримати грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки. Водночас Захисники та Захисниці України, які звільнятимуться з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації зможуть піти у відпустку тривалістю до 60 календарних днів, які увійдуть до страхового стажу.

Раніше у Держпраці нагадали за які саме невикористані відпустки роботодавець має виплатити компенсацію працівникові, котрий звільняється.

Так, зазначається, що компенсації потребують основна щорічна відпустка та додаткова відпустка працівникам, котрі мають дітей. Їх необхідно компенсувати незалежно від причини звільнення. До розрахунку беруться всі роки, коли працівник не користувався відпустками. Тоді як інші види відпусток за їх наявності роботодавець може компенсувати за власним бажанням.

Компенсацію мають виплатити працівникові у день звільнення разом з іншими належними йому виплатами.

Відлік права на щорічну відпустку починається з дня укладення трудового договору, тобто це дата прийняття працівника на роботу (частина перша статті 6 Закону ). На кожну конкретну дату можна порахувати кількість днів щорічної відпустки, заробленої працівником, починаючи із дати його прийняття на роботу.

• Набув чинності Закон стосовно надання та використання відпусток: головні зміни.
• Згідно зі ст. 34 КЗпП простій — призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Підприємство, установа зобов’язані надавати працівникові навчальну відпустку саме в той час, який визначив навчальний заклад.
• Особливості виконання трудових обовʼязків за сумісництвом.
• Згідно зі статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” право на призначення пенсії за віком мають чоловіки та жінки після досягнення 60, 63 або 65 років.
• На що вплинуть нові розміри мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму: роз’яснення ДПС.
• З початку 2023 року допомога по вагітності застрахованим особам надається за основним місцем роботи або ж за місцем роботи за сумісництвом.