Набув чинності Закон стосовно надання та використання відпусток: головні зміни

28 Грудня, 2023 в 12:51

Деякі положення законодавства про відпустки були застарілі, не відповідали сучасним тенденціям, створювали додаткове адміністративне навантаження на роботодавців, працівників та органи державної влади, гальмуючи розвиток національної економіки

24 грудня набув чинності Закон № 3494-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань».

У Верховній Раді роз’яснили, що новий Закон надав право працівникам у разі призову на військову службу отримати грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки. Водночас Захисники та Захисниці України, які звільнятимуться з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації зможуть піти у відпустку тривалістю до 60 календарних днів, які увійдуть до страхового стажу.

Що стосується відпустки по народженню дитини тривалістю до 14 календарних днів, то її, за новим Законом, може отримати:

  • чоловік, дружина якого народила дитину;
  • батько дитини, який проживає у цивільному шлюбі з матір’ю дитини (за заявою матері дитини та свідоцтвом про народження дитини, в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини);
  • бабуся, дідусь та інший повнолітній родич дитини (за заявою одинокої матері або одинокого батька).

Цією відпусткою може скористатися лише одна з зазначених осіб та не пізніше трьох місяців від дня народження дитини.

Окрім цього, важливим законодавчим рішенням є збільшення кількості днів відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин – з 15 до 30 календарних днів. Разом з тим під час епідемій, пандемій, надзвичайних ситуацій працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного законодавством. Тривалість такої відпустки визначається угодою між працівником та роботодавцем.

Відпустка — час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам зі збереженням місця роботи та заробітної плати.

На практиці часто виникала низка ситуацій, коли роботодавці та працівники по-різному тлумачили окремі законодавчі норми, що призводить до конфліктних ситуацій та необхідності їх вирішення у судовому порядку. А деякі положення законодавства про відпустки взагалі застаріли, не відповідають сучасним тенденціям, створюють додаткове адміністративне навантаження на роботодавців, працівників та органи державної влади.

Передбачається, що зміни сприятимуть:

  • юридичній визначеності в окремих питаннях надання та використання відпусток, що зменшить адміністративне навантаження на роботодавців, працівників та органи державної влади;
  • передачі питань надання окремих видів відпусток на рівень колективно-договірного регулювання;
  • підвищенню обороноздатності держави під час воєнного стану;
  • зменшення колізій у законодавстві;
  • більш ефективній діяльності Національної служби посередництва і примирення.

Основним законом що регулює відпустки є Закон України «Про відпустки». Згідно з ним відпустки бувають:

  • щорічні відпустки:
    – основна відпустка (стаття 6 Закону);
    – додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 Закону);
    – додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 Закону);
    – інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
  • додаткові відпустки у зв’язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 Закону);
  • творча відпустка (стаття 16 Закону);
    3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 Закону);
  • соціальні відпустки:
    – відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (стаття 17 Закону);
    – відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 Закону);
    – відпустка у зв’язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 Закону);
    – додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (стаття 19 Закону);
  • відпустки без збереження заробітної плати(статті 25, 26 Закону).
  • Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Законодавчі зміни:

  • збільшується загальний максимальний термін надання працівнику відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин з 15 до 30 календарних днів на рік;
  • надається право роботодавцю у період дії воєнного стану відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, до виконання робіт та  виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення);
  • відпустка при народженні дитини має надаватися в чітко визначений термін — не пізніше трьох місяців з дня народження дитини. Батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, така відпустка надаватиметься лише після отримання відповідного рішення суду. Водночас відпустка для усиновлення дитини надається незалежно від її віку;
  • щорічну відпустку може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів, не тільки на прохання працівника, але й за такої потреби у роботодавця. Водночас поділ щорічної відпустки має бути відображений у графіку відпусток, який погоджується із профспілками;
  • забезпечуються військовослужбовці, звільнені у зв’язку з демобілізацією з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб з-поміж резервістів в особливий період, відпочинком тривалістю 60 робочих днів з виплатою двомісячного грошового забезпечення впродовж мобілізаційного періоду коштом Державного бюджету України;
  • передбачуються, що відпустка для підготовки та участі у спортивних змаганнях надається працівникам, лише якщо це передбачено трудовим та/або колективним договором;
  • встановлюється, що батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, але спільно проживає разом із нею, має право на відпустку при народженні лише у випадку, якщо ухвалено рішення суду, що підтверджує факт спільного проживання, спільного побуту, взаємних прав та обов’язків матері та батька дитини.
  • у разі використання або виплати грошової компенсації за додаткову відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, працівник не користується правом на неї в календарному році звільнення на іншому підприємстві, в установі, організації;
  • виключається педагогічний та науково-педагогічний персонал із переліку осіб, яким під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб з-поміж резервістів в особливий період, зберігається попередній середній заробіток;
  • із законодавства виключаються норми про творчі відпустки та відпустки у зв’язку з профспілковим навчанням.

У пояснювальній записці зауважили, що метою законопроєкту є уточнення та осучаснення окремих норм законодавства, що регулюють питання надання та використання відпусток.