Вилучення земель природно-заповідного фонду з комунальної власності можливе виключно за погодженням з Верховною Радою —  позиція Верховного Суду

Згідно з українським законодавством землі природно-заповідного фонду, що перебувають у державній, комунальній власності, не підлягають приватизації

Як визначено статтею 81 Земельного кодексу України, громадяни набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з пунктом в) частини четвертої статті 83 ЗКУ до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історикокультурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини другої статті 150 ЗКУ припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пункті г) частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою.

Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться парламентом за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських рад.

Системний аналіз норм права дає змогу зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у державній, комунальній власності, не підлягають приватизації.

Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду із комунальної власності, зокрема для будівництва житла, було можливим тільки за рішенням відповідної місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2023 року справи № 734/1560/20.

Деталі справи

11 жовтня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури у справі про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Судами встановлено, що рішенням Чернігівської обласної ради в червні 2002 року на території Козелецького району було створено «Регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський», користуючись з земель, що включаються до його складу без вилучення їх у землевласників та землекористувачів.

У вересні 2017 року наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області затверджено проєкт землеустрою щодо відведення чоловіку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надалі зареєстровано право власності на неї за ним. На час прийняття Держгеокадастром рішення про затвердження проєкту землеустрою та передачу у власність чоловіку земельної ділянки землі, внаслідок яких була відведена спірна земельна ділянка, обліковувалися як землі сільськогосподарського призначення (вид угідь – сіножаття), форма власності – державна.

Рішенням обласної ради у 2019 році було створено КЗ «РЛП «Міжрічинський» Чернігівської обласної ради». Відповідно до Положення про цей парк він створюється без вилучення земель в існуючих власників.

Справу суди розглядали неодноразово. Рішенням районного суду у задоволенні позову відмовлено. Останньою постановою апеляційного суду рішення районного суду скасовано, позов задоволено частково, зобов’язано чоловіка повернути земельну ділянку у відання держави.

Постановою Верховного Суду постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову про скасування державної реєстрації права на земельну ділянку скасовано, позов у цій частині задоволено. Скасовано у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за чоловіком зареєстровано право власності на земельну ділянку.

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природнозаповідного фонду визначається законом (ст. 45 ЗК).

Аналізуючи правові норми законодавці дійшли висновку, що землі природно-заповідного фонду, які перебувають у державній, комунальній власності, не підлягають приватизації. Виключення становить тільки за рішенням відповідної місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада.

Враховуючи, що ВР не погоджувала вилучення земельної ділянки на території РЛП «Міжрічинський» із державної власності, право держави на цю ділянку не припинилося і до чоловіка не перейшло. Набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК, Закону «Про природно-заповідний фонд України» та інших нормативно-правових актів України заборонено. Надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території РЛП «Міжрічинський» суперечить як статусу відповідного об`єкта природно-заповідного фонду, так і законодавчим обмеженням на ведення особистого селянського господарства на відповідних землях.

Тож згідно з матеріалами справи, орган місцевого самоврядування і чоловік знали чи повинні були знати про неможливість передання й отримання у приватну власність спірної земельної ділянки. Отже, втручання суду у право чоловіка мирно володіти цією ділянкою відповідає закону.

Зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК та Закону «Про природно-заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника права володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала право приватної власності на цю ділянку.

За таких умов ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов. Апеляційний суд дійшов правильного висновку про задоволення негаторного позову прокурора про зобов`язання чоловіка повернути спірну земельну ділянку у відання держави, оскільки формування цієї земельної ділянки проведено з порушенням положень частини третьої статті 186-1 ЗК України та статей 51–54 Закону «Про природно-заповідний фонд».

Тоді як апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні вимог прокурора стосовно скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за чоловіком зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, оскільки задоволення вимоги прокурора про повернення земельної ділянки у державну власність не є правовою підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірну земельну ділянку. Тому, при задоволенні негаторного позову прокурора вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави.

• Правила оформлення права власності на земельний пай в Україні.
• Відсутність підстав для звільнення від кримінальної відповідальності за зберігання зброї – позиція Верховного Суду.
• Набирає чинності Закон «Про адміністративну процедуру»: у Мін’юсті роз’яснили основні процедурні строки.
• Рада проголосувала законопроєкт про відповідальність за порушення комендантської години: визначено розмір штрафів.