У Раді пропонують детінізувати ринок оренди житла: деталі ініціативи

Законотворчі пояснили, що відсутність регулювання та належного адміністрування орендного ринку призводить до зменшених надходжень податків до міського та державного бюджету

До найбільших проблем ринку оренди житла українці відносять його тотальну тінізацію, відсутність державних програм оренди та незахищеність орендарів. Перелік ключових проблем ринку та пропозиції, як їх усунути, вдалось зібрати під час публічних консультацій з громадськістю, в яких взяли участь понад 500 осіб, повідомила голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування, очільниця партії «Слуга Народу» Олена Шуляк.

Так, під час нещодавніх публічних консультацій, які проводилися, зокрема, для збору пропозицій щодо удосконалення нового житлового законодавства, вдалося зібрати найбільш актуальні проблеми українського ринку оренди житла, який через війну і, відповідно, велику кількість ВПО, зазнав певних змін.

Депутатка поінформувала, що учасники публічних консультацій, серед яких були потенційні орендарі, ОМС, експерти, громадські організації тощо, підкреслили, що головною проблемою ринку орендного житла є те, що він неврегульований і неконтрольований. Ця проблема – не результат повномасштабного вторгнення, але його наслідки її тільки поглибити.

Як наслідок – становище як орендодавців, так і орендарів є незахищеним. Оскільки через війну останніх значно побільшало внаслідок внутрішньої міграції, досить суттєво змінилася як географія ринку, так і його цінова політика.  Зокрема, як свідчать дослідження компанії CEDOS, ціни на оренду у Києві вищі на 22% порівняно із середньою, у Миколаєві – нижчі на 30-35%, на Закарпатті ціни у 2,5 раза вищі за середні, а у Чернігівській, Сумській, Харківській та Херсонській областях ціни на оренду є найнижчими – однокімнатну квартиру у цих регіонах можна зняти за 3-4 тис. гривень, – зазначила Шуляк.

Вона запевняє, що відсутність регулювання та належного адміністрування орендного ринку призводить до зменшених надходжень податків до міського та державного бюджету.

Зокрема до найпоширеніших проблем ринку орендного житла і, відповідно, його учасників – як орендарів, так і орендодавців, на сьогодні відносять:

• Високу вартість оренди житла.
• Відсутність соціального орендного житла з доступною орендною платою.
• Відсутність державних програм підтримки громадян для оренди житла.
• Недостатньо пропозицій на ринку житла.
• Незахищені права орендарів.
• Старі немодернізовані будинки, низьку якість житла.
• Більшість договорів оренди, які укладаються «у тіні».

Учасники консультацій, які відбувались у три раунди, запропонували низку змін, які зможуть частково ці проблеми розвʼязати і таким чином врегулювати орендні відносини.

Мовиться насамперед про детінізацію ринку орендованого житла. Важливо також обмежити можливість набуття у власність житла, що надане в користування державою або органами місцевого самоврядування. Окремо треба передбачити пільги для приватного інвестора, який буде будувати та управляти житлом, що надається в оренду за доступну плату, – пояснила нардепка.

Окрім того, потрібно створити умови, щоб держава могла субсидіювати орендоване житло. Йдеться про соціальну субсидовану оренду. Також слід забезпечити дієвий механізм державного фінансування оренди житла у приватних будівельних компаній в інтересах, до прикладу, сімей загиблих воїнів. Зокрема, створити механізм партнерства/бартеру.

Варто зазначити, що перелік очолила пропозиція детінізувати ринок орендованого житла. Також учасники обговорення вважають, що державне регулювання орендних відносин є найбільш дієвим механізмом, – зазначила голова Комітету містобудування.

Паралельно зі створенням відповідного законодавства, Україна веде консультації з міжнародними організаціями і, головне, з міжнародними фінансовими установами, розуміючи, що ресурсів на рівні держави і рівні органів місцевого самоврядування не вистачить на повноцінне розв’язання житлового питання так, як цього вимагає час і євроінтеграція.

Це дуже значні кошти, яких у держави наразі на всі заплановані зміни просто немає, тому нам необхідно бути в діалозі з міжнародними фінансовими установами, які будуть частково фінансувати житлові проєкти в рамках нового житлового законодавства. Мало того, важливо мати розуміння, що міжнародні партнери, які надалі зможуть допомагати Україні у розв’язанні житлового питання, зможуть це робити тільки за умови наявності у нас зрозумілого законодавчого  інструменту, – резюмувала Шуляк.

Раніше Міністерство юстиції України роз’яснило права та обов’язки орендаря.

Орендар (наймач) — це фізична або юридична особа (суб’єкт господарювання, організація) яка бере у тимчасове користування нерухоме або рухоме майно. У договорі оренди це — сторона, якій передано майно в оренду за окрему плату у тимчасове користування, де друга сторона — орендодавець (власник, суб’єкт господарювання, організація), який передає в оренду майно для орендаря.

Згідно зі статтею 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона — власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

ЦК України встановлює низку прав і обов’язків сторін договору оренди приватного житла, які ніяким чином не можуть бути змінені ними в договірному порядку.

Згідно з частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Своєю чергою, ми пояснили, що договір найму — це домовленість двох сторін, за якою наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму (оренди) вважається укладеним з моменту передання укладення договору, за яким майно передається у тимчасове користування (реальний договір), або коли майно буде передане у тимчасове користування після укладення договору (консенсуальний договір).

• Набирає чинності Закон «Про адміністративну процедуру»: у Мін’юсті роз’яснили основні процедурні строки.
• Рада проголосувала законопроєкт про відповідальність за порушення комендантської години: визначено розмір штрафів.
• Законодавець визначає перелік місць, де забороняється куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет і кальянів.
• Закон про право на цивільну вогнепальну зброю регулюватиме, а не легалізуватиме обіг вогнепальної зброї – МВС.