Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову про виключення даних з реєстру «Оберіг». Громадянин вказував, що у 2011 році його виключили з військового обліку через судимість за особливо тяжкий злочин.
Позивач просив визнати протиправним рішення територіального центру комплектування про відмову виключити його з військового обліку та зобов’язати видалити інформацію з реєстру «Оберіг» про статус «військовозобов’язаний» і «розшук». Він стверджував, що 29 вересня 2011 року його виключили з обліку у зв’язку із судимістю за особливо тяжкий злочин.
Суд встановив, що 11 листопада 2002 року позивача засуджено до 7 років позбавлення волі за вчинення злочинів. Покарання він відбував з 24 червня 2003 року по 17 грудня 2008 року. У 2011 році його дійсно виключили з військового обліку через судимість.
Однак 18 травня 2024 року набрав чинності Закон України № 3633-IX, яким статтю 37 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» викладено в новій редакції. Нормативна підстава, за якою позивача виключили з обліку, припинила існування.
Суд зазначив, що станом на 2025 рік законодавство не передбачає звільнення від військового обов’язку на підставі такої судимості. Згідно з Порядком проведення призову під час мобілізації, позивач підлягає призову на військову службу. Суд дійшов висновку, що позивач правомірно обліковується як військовозобов’язаний.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів.
Верховний Суд 21 квітня 2026 року постановив, що за смерть у ДТП, спричиненій військовослужбовцем під час виконання службових обов’язків, відповідає військова частина як роботодавець.
У справі № 333/1090/24 йдеться про стягнення моральної шкоди у розмірі 500 тисяч гривень з військової частини на користь матері загиблої у ДТП дівчини. Військовослужбовець, керуючи автомобілем із перевищенням швидкості, здійснив наїзд на пішохода на пішохідному переході. Водій перебував у трудових відносинах із військовою частиною та виконував службові обов’язки.
Після ДТП військовослужбовець визнав вину і добровільно відшкодував матері потерпілої 110 тисяч гривень моральної та 100 тисяч гривень майнової шкоди. Суд першої інстанції стягнув з військової частини 500 тисяч гривень моральної шкоди, апеляційний суд залишив рішення без змін.
Військова частина подала касаційну скаргу, посилаючись на добровільні виплати водія та необхідність забезпечувати бойовий підрозділ технікою й обладнанням. Проте Верховний Суд підтвердив правильність попередніх рішень.
Верховний Суд нагадав, що шкода, завдана працівником під час виконання трудових обов’язків, відшкодовується роботодавцем. Суд підкреслив, що добровільні виплати винної особи не є підставою для зменшення розміру моральної шкоди, яка стягується з відповідача. Фінансові можливості відповідача також не свідчать про неможливість стягнення компенсації у визначеному розмірі.
Це рішення формує сталу практику щодо розподілу відповідальності у справах про ДТП, вчинені військовослужбовцями під час виконання службових обов’язків, та забезпечує потерпілим реальний механізм отримання компенсації.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд визнав протиправною бездіяльність ТЦК, який відмовився розглядати заяву про відстрочку від мобілізації, подану через консульство з Іспанії. Батько дитини з інвалідністю звернувся за відстрочкою, але ТЦК не прийняв рішення.
Позивач, який перебуває за кордоном, звернувся через консульську установу України в Малазі із заявою про взяття на військовий облік та надання відстрочки від призову під час мобілізації. Підставою він зазначив перебування на його утриманні повнолітньої дитини з інвалідністю II групи. До заяви він додав підтвердні документи та надіслав їх до ТЦК через консульство електронною поштою.
У відповідь ТЦК повідомив про актуалізацію військово-облікових даних, однак зазначив, що для отримання відстрочки документи мають подаватися особисто. Орган також послався на недійсність довідки медико-соціальної експертизи. Фактично рішення про надання або відмову у наданні відстрочки комісією не ухвалювалося.
Суд дійшов висновку, що вимога про особисте подання заяви означає обов’язок подання документів безпосередньо самим військовозобов’язаним, а не через представника, але не передбачає обов’язкової фізичної присутності в ТЦК. Навіть у разі сумнівів щодо належності документів територіальний центр зобов’язаний розглянути заяву по суті та ухвалити рішення.
Суд частково задовольнив позов: визнав протиправною бездіяльність ТЦК та зобов’язав розглянути подану заяву з доданими документами і ухвалити мотивоване рішення. У задоволенні вимог про зобов’язання надати відстрочку відмовлено, оскільки оцінка підстав для відстрочки належить до компетенції комісії ТЦК.
Великоолександрівський районний суд Херсонської області звільнив від кримінальної відповідальності військовослужбовця, який самовільно залишив частину в умовах воєнного стану, але добровільно повернувся.
Обвинувачений проходив службу за мобілізацією на посаді старшого водія. Після направлення на медичне обстеження він не повернувся до частини і тривалий час перебував поза її межами. Згодом військовий самостійно з’явився до іншої військової частини та заявив про намір продовжити службу.
Дії обвинуваченого кваліфікували за частиною п’ятою статті 407 Кримінального кодексу України як самовільне залишення місця служби понад три доби в умовах воєнного стану.
Прокурор підтримав клопотання про звільнення від відповідальності. Обвинувачений визнав вину повністю та просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв’язку з наміром продовжити військову службу.
Суд встановив, що військовослужбовець висловив намір продовжити службу, а командування військової частини надало письмову згоду. За результатами розгляду особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі частини п’ятої статті 401 Кримінального кодексу, кримінальне провадження закрито.
Після набрання ухвалою законної сили обвинувачений зобов’язаний у визначений строк прибути до військової частини для продовження служби. Командир частини має забезпечити його поновлення на службі.
Ветерани можуть працевлаштуватися на посади державної служби в апараті судів, де передбачені різні категорії посад і соціальні гарантії. Про це повідомив Тетіївський районний суд Київської області.
Законодавством України визначено основні вимоги до кандидатів на посади державної служби в судах:
- особа повинна мати громадянство України;
- досягти повноліття;
- вільно володіти державною мовою.
Досвід військової служби є важливою перевагою, оскільки свідчить про відповідальність, дисциплінованість, стресостійкість і здатність приймати зважені рішення.
Посади державної служби в місцевих судах поділяються на категорії «Б» і «В». Посади категорії «Б» — це керівники структурних підрозділів апарату суду, для яких потрібен досвід роботи не менше 2 років на посадах державної служби або на керівних посадах у підприємствах, установах та організаціях, а також вища освіта ступеня магістра.
Посади категорії «В» є базовим рівнем державної служби в апараті суду та найбільш доступними для кандидатів. До них належать посади секретаря судового засідання, діловода, консультанта суду, спеціаліста апарату суду, архіваріуса. Для них потрібна вища освіта не нижче ступеня молодшого бакалавра або бакалавра.
Робота в судах передбачає офіційне працевлаштування, стабільну виплату заробітної плати, соціальні гарантії, щорічну оплачувану відпустку, можливість професійного навчання та підвищення кваліфікації. Для ветеранів також можуть бути передбачені додаткові державні гарантії та програми підтримки. Законодавство передбачає можливість призначення на посади державної служби осіб, які досягли 65-річного віку, строком на один рік із правом повторного призначення.
Наявність актуальних вакансій на посади державної служби в місцевих судах можна відстежити на офіційних вебсайтах судів, а також на сайті Державної судової адміністрації України та інших платформах пошуку роботи. Зацікавлені особи можуть звертатися до кадрових підрозділів судів для отримання додаткової інформації про вакансії, умови праці та вимоги до кандидатів.
Кабінет Міністрів України зареєстрував у Верховній Раді законопроєкт № 15212 про внесення змін до Закону «Про антидопінгову діяльність у спорті». Документ передбачає адаптацію українського законодавства до нового Всесвітнього антидопінгового кодексу 2027 року.
Законопроєкт пропонує внести зміни до закону у зв’язку зі змінами до Всесвітнього антидопінгового кодексу 2027 року та Міжнародних стандартів, внесеними Всесвітнім антидопінговим агентством, які набирають чинності з 01.01.2027.
Серед ключових змін — зміна назви «Міжнародний стандарт з тестування та розслідувань» на «Міжнародний стандарт з тестування», а також зміна назви Національний антидопінговий центр на Національний антидопінговий центр України. Документ також уточнює повноваження Національного антидопінгового центру, Номінаційного комітету та Наглядової ради.
Законопроєкт передбачає обов’язкову наявність пунктів допінг-контролю під час проведення офіційних спортивних змагань та навчально-тренувальних зборів, що включені до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих, спортивних заходів та спортивних змагань України.
На законодавчому рівні встановлюватимуться обмеження до осіб, які можуть здійснювати допінг-контроль. Крім того, документ передбачає можливість виплат членам допоміжних антидопінгових органів — Дисциплінарної антидопінгової комісії, Апеляційної антидопінгової комісії та Комітету з терапевтичного використання.
Перший апеляційний адміністративний суд роз’яснив платникам процедуру повернення судового збору за судовим рішенням. Роз’яснення стосуються змін до порядку, внесених наказом Мінфіну у листопаді 2024 року.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду. Повернення здійснюється в порядку, встановленому Міністерством фінансів.
Для повернення судового збору платник має подати заяву до суду, на рахунки якого було сплачено збір. У заяві необхідно зазначити найменування платника, код за ЄДРПОУ або дані фізичної особи, реєстраційний номер або серію і номер паспорта, дату та номер судового рішення, що набрало законної сили, місцезнаходження або місце проживання, суму коштів та причину повернення.
Крім того, до заяви потрібно додати реквізити банку, номер рахунка отримувача коштів (IBAN), а також оригінал або копію платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету. Суди є органами, що контролюють справляння судового збору за відповідними кодами бюджетної класифікації.
Повернення коштів здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого наказом Мінфіну від 3 вересня 2013 року № 787, з урахуванням змін, внесених наказом від 26 листопада 2024 року № 606. Повернення провадиться на рахунки отримувачів, відкриті в банках або Казначействі.
Бучацький районний суд Тернопільської області залишив у силі постанову ТЦК про штраф у 17 тисяч грн для чоловіка, який не пройшов повторну ВЛК після скасування статусу «обмежено придатний».
Позивач намагався скасувати постанову про адміністративне стягнення, посилаючись на формальні порушення під час її винесення та відсутність належних доказів правопорушення. Суд перевірив не лише процедуру оформлення рішення, а й фактичну поведінку особи після змін у законодавстві про мобілізацію.
Суд встановив, що після набрання чинності змінами законодавства у 2024 році особи, які раніше були визнані обмежено придатними до військової служби, мали обов’язок пройти повторний медичний огляд у визначений строк. Останній медичний огляд позивач проходив у 2015 році, після чого повторної ВЛК не проходив. Він був зобов’язаний пройти повторний медичний огляд до 5 червня 2025 року, однак цього не зробив.
Позивач через електронний кабінет у застосунку «Резерв+» подав заяву про визнання правопорушення та погодився на розгляд справи за його відсутності. Суд врахував це як обставину, що свідчить про усвідомлення позивачем змісту порушення. Також чоловік скористався правом на сплату штрафу у зменшеному розмірі.
Суд дійшов висновку, що територіальний центр комплектування виніс постанову в межах повноважень і відповідно до вимог закону. Аргументи позивача щодо недоліків оформлення постанови не спростовують встановлений факт правопорушення. У задоволенні позову про скасування постанови відмовлено повністю.
Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні
Continue reading...