Сервітут: у Мін’юст пояснили як законно користуватися чужим майном

22 Квітня, 2024 в 11:06

У загальному розумінні слово «сервітут» означає право користування чужим майном, але не всім

Сервітут – це право користування чужим майном, яке можливо встановити щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або нерухомого майна для задоволення потреб осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом (гл. 32 Цивільного кодексу України).

Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Особа, яка користується сервітутом, зобов’язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню та не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володареві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володаря) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності — від власника (володаря) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Юридична термінологія складна та незрозуміла пересічному громадянину. Проте,  попри свою специфіку вона часто означає прості речі, які досить розповсюджені у повсякденному житті. Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції розповідає про «сервітут».

У загальному розумінні слово «сервітут» означає право користування чужим майном, але не всім. Цивільний кодекс України визначає, що таке право може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володарем) земельної ділянки. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Варто зазначити, що сервітут, котрий встановлюється щодо земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Загалом така форма врегулювання майнових відносин передбачає запровадження низки корисних умов, що є вигідними, як власнику майна, так і необхідними для майбутнього користувача. Сервітут є гарантією, яку сторони надають один одному задля мирного, цивілізованого співіснування без взаємних порушень особистих правових кордонів.