Наявність форс-мажорних обставини виключає можливість внесення змін до договору у зв’язку з істотною зміною обставин – ВС

3 Грудня, 2024 в 09:21

Воєнний стан не виправдовує зміну строків виконання договорів

ТОВ звернулося з позовом, у якому просило внести зміни до договору шляхом продовження строків виконання зобов’язань, збільшення строку дії договору, обґрунтовуючи вимоги тим, що обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, істотно змінилися з 2023 року через обставини непереборної сили (посилення ворожих атак/обстрілів, мобілізацію та ін.), а тому позивач має право на внесення змін до договору на підставі ст. 652 ЦК України та п. 4 ч. 5 ст.  41 Закону України «Про публічні закупівлі». Про це мовиться у Постанові КГС ВС від 10 жовтня 2024 року у справі №  910/332/24.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову з огляду на те, що  договір сторони уклали вже під час дії воєнного стану та запровадження мобілізаційних заходів, наслідки чого позивач мав враховувати під час підписання договору, а зазначені позивачем обставини непереборної сили, що виникли з 2023 року, існували на момент вчинення правочину. Крім того, Закон України «Про публічні закупівлі» не передбачає випадків обов’язкового продовження строку дії договору, укладеного за результатами публічної закупівлі, на вимогу однієї зі сторін, зокрема шляхом звернення до суду, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову щодо внесення змін у договір відповідно до ст. 652 ЦК України та п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Постановою апеляційного господарського суду це рішення скасоване й позов задоволений.

КГС ВС, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції та скасовуючи постанову апеляційного суду, зазначив таке.

Висновки апеляційного суду про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 652 ЦК України та внесення змін у договір на підставі цієї норми при одночасному встановленні підстав для задоволення позову з огляду на існування обставин непереборної сили, свідчать про неправильне застосування апеляційним судом вказаної норми матеріального права у цьому разі, оскільки за наявності форс-мажору положення ст. 652 ЦК України не застосовуються.

Позивач міг і повинен був за певної обачності передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, що пов’язані з введенням воєнного стану, зважаючи на те, що на момент укладення договору по всій території України вже було введено воєнний стан. Тому настання зазначених ним подій не може розглядатися як підстава для внесення змін в окремі пункти договору та додатку до нього у зв’язку з істотною зміною обставин, а наявність обставин непереборної сили суд першої інстанції не встановив.

Нагадаємо, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина друга ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Цивільний кодекс України не містить поняття «форс-мажор», але ст. 617 Цивільного кодексу України підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання визначає випадок або непереборну силу.

Цивільний кодекс не передбачає конструкції форс-мажору, у цивільних відносинах форс-мажор традиційно є договірною підставою звільнення від відповідальності. За допомогою договору сторони можуть врегулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору у своїх відносинах (на які випадки він поширюється, які правові наслідки його існування); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов’язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов’язання, що виникло на підставі договору.

Відповідний висновок зробила колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанова від 13 березня 2024 року у справі № 686/16312/22 (провадження № 61-11710св23)) у справі за позовом про зобов’язання повернути майно, яке передане на зберігання.

Раніше ми повідомляли, що ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

«Випадок» (казус), під яким на практиці розуміється подія, яка не була передбачена та попереджена через раптовість її настання, але якби її можна було б передбачити, вона могла б бути відвернута. За таких умов особа звільняється від відповідальності якщо доведе, що вчинила усі необхідні дії для належного виконання своїх зобов’язань.

Також писали, що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Відповідного висновку дійшли у Постанові ВП ВС від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 (провадження № 12-57гс23).