Зміна ціни сторонами договору, укладеного за результатами проведення публічної закупівлі: позиція ВС

4 Квітня, 2024 в 11:34

Договір про закупівлю, відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» – господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Умови договору потрібно сформувати ще на етапі підготовки до тендеру, адже тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов’язковим зазначенням порядку змін його умов. Договір має містити інформацію про предмет договору, ціну договору, порядок здійснення оплати, а також умови поставки, пакування, підтвердження якості постачання.

Під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Відповідного висновку дійшли у Постанові ВП ВС від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 (провадження № 12-57гс23).

Згідно з деталями справи, прокурор звернувся до суду з позовом до енергопостачальника про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу, укладеного за результатами проведення публічної закупівлі на вебсайті «Prozorro», а також стягнення безпідставно одержаних грошових коштів.

Прокурор зазначав, що внаслідок укладення протягом квітня – жовтня 2021 року вказаних додаткових угод реальна вартість 1 кВт/год електричної енергії зросла на 1,48 грн (тобто на 92 %), а її обсяг зменшився на 355 154,9531 кВт/год (тобто на 46,57 %). Це призвело до повного нівелювання результатів тендерної закупівлі.

Суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що немає підстав вважати, що додаткові угоди укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», і відмовили в задоволенні позовних вимог повністю.

Велика Палата ВС зауважила, що із системного тлумачення норм ЦК України, ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі» зрозуміло, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов’язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива в разі збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про вказану умову домовились. Якщо сторони договору про цю умову не домовлялися, то зміна ціни товару в бік збільшення в разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин у порядку ст. 652 ЦК України, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договору або уклали його на інших умовах.

Також ВП ВС зазначила, що в будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому разі не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці для перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а надалі, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи це коливаннями ціни такого товару на ринку.

У цій справі сторони підписали ще 12 додаткових угод, за якими відбулося загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії на 92 % від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю.

З огляду на викладені висновки Велика Палата ВС вважає, що додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії суперечать наведеним нормам ЦК України й Закону України «Про публічні закупівлі», тому підлягають визнанню недійсними.

Також оскільки зазначені додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем і відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором, мали регулюватися додатком № 1 «Договірна ціна», підписаним сторонами при укладенні зазначеного договору.

Отже, вартість поставленої відповідачем електричної енергії становить 1 121 772,32 грн. Проте споживач за вказаний обсяг спожитої електричної енергії сплатив 1 595 530,62 грн.

Грошові кошти в сумі 473 758,30 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала та відповідач зобов’язаний повернути їх споживачу за приписами статей 216 і 1212 ЦК України.

Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, позаяк для зобов’язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб’єкт, а саме кредитор – банк або інша фінансова установа.
Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до статей 45-47 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці зобов’язані щорічно подавати декларацію про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру. До декларації включаються відомості про об’єкти нерухомості, рухоме цінне майно, цінні папери, грошові активи та інше майно.
31 березня завершується перехідний період, під час якого в Україну можна було завозити гуманітарну допомогу, використовуючи паперові декларації. Так, з 1 квітня завезти гуманітарну допомогу до України буде можливо лише з використанням Автоматизованої системи реєстрації гуманітарної допомоги.