Коли надсилання судового рішення на електронну адресу не є належним його врученням: позиція ВС

Намір учасника справи зазначити в заяві особисту електронну адресу свідчить лише про його бажання отримувати кореспонденцію від суду додатковим засобом зв’язку

Надсилання судового рішення електронною поштою на адресу, зазначену заявником у процесуальних заявах, поданих до суду (позовна заява, апеляційна та/або касаційна скарга, заяви/клопотання), які містять прохання про надсилання копій процесуальних документів на електронну пошту, яка не є офіційною, не може вважатися належним врученням судового рішення та підтверджувати день вручення.

Приписи ЦПК України, якими встановлено порядок направлення копій судового рішення особі, яка не має офіційної електронної адреси та не зареєстрована в підсистемі «Електронний суд», свідчать про обов’язок суду направити копії судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, днем вручення якого є день проставлення в поштовому повідомленні позначки про вручення судового рішення.

На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23).

Зазначається, що намір учасника справи (фізичної особи) зазначити в скарзі (заяві) особисту електронну адресу свідчить лише про його бажання отримувати кореспонденцію від суду додатковим засобом зв’язку. Це не звільняє суд від обов’язку виконувати вимоги закону, зокрема щодо надсилання рішення суду в порядку, передбаченому ст. 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції).

У цій справі на час звернення позивачки до суду (липень 2022 року) та ухвалення судом першої інстанції рішення (27 грудня 2022 року) почали функціонувати підсистеми (модулі) ЄСІТС «Електронний кабінет», «Електронний суд» і підсистема відеоконференцзв’язку.

Справу суд першої інстанції розглядав за матеріалами в паперовій формі. Велика Палата ВС врахувала, що ч. 11 ст. 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) передбачала, що в разі розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а доказів реєстрації позивачки в підсистемі «Електронний суд» матеріали справи не містили.

Тож ВП ВС дійшла висновку, що суд першої інстанції був зобов’язаний надіслати позивачці рішення в паперовій формі рекомендованим листом, а наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа на її електронну адресу в розумінні ст. 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) не свідчить про належне вручення копії рішення суду позивачці.

Читайте також: Критерії нікчемності правочину: позиція ВС

• Суди визнали обґрунтованість вимог позивача щодо наявності підстав для відшкодування перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, однак відмовили у їх задоволенні з огляду на пропуск строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.
• Чинне законодавство не містить конкретного визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об’єктів судового захисту.
• Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
• Застава є одним із видів запобіжних заходів, який обирають після того, як особа офіційно отримала статус підозрюваного. Як визначив кримінальний процесуальний закон, застава може бути як самостійним видом запобіжного заходу, так і альтернативою арешту. Зазначена альтернатива в більшості випадків залежить від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також від ризиків перебування підозрюваного/обвинуваченого на свободі, нагадали у Рівненському апеляційному суді.
• Оспорити своє батьківство в судовому порядку має право особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124 і 126 Сімейного кодексу України.
• Правочин – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Укладення правочину (договору, контракту, угоди) має на меті отримання сторонами певного результату. Водночас його досягнення буде можливе лише за умови відповідності правочину вимогам законодавства, нагадує Міністерство юстиції.