Афідевіт та як його оформити: пояснення Мін’юст
Афідевіт, як юридичний інструмент, фактично надає можливість включити у міжнародний документообіг ті документи, які неможливо апостилювати чи легалізувати шляхом консульської легалізації
Афідевіт – письмова урочиста заява про наявність або відсутність певних фактів (подій), які мають юридичне значення. “Афідевіт” це форма дієслова “affidare”, що означає “поклявся” або “заявив під присягою”.
В Україні тлумачення терміну дається Роз’ясненнями Міністерства юстиції України щодо нотаріального оформлення від імені громадян, підприємств, установ і організацій України документів, призначених для дії за кордоном від 01.02.1998 р. Варто зауважити, що окрім цих Роз’яснень, в Україні дефініції афідевіту не присвячено жодного офіційного акта.
Афідевіт складається з:
- інформації про особу, яка дає письмові свідчення, а саме: прізвище, ім’я та місце проживання особи, яка підписує афідевіт;
- фактів, які склав нотаріус зі слів афіанта (“автор” афідевіту);
- клятви (підтвердження) від імені особи, що все викладене в афідевіті – правда;
- дата афідавіта.
Оформлення афідевіту належить до компетенції державних та приватних нотаріусів.
Перелік нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси, передбачений статтею 34 Закону України «Про нотаріат» включає засвідчення справжності підпису на документах.
Нотаріуси засвідчують справжність підпису на документах, крім тих, які відповідно до закону або на вимогу сторін підлягають нотаріальному посвідченню. Нотаріуси засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.
Не можуть нотаріуси засвідчувати справжність підпису фізичної особи на документі, в якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить лише відповідному державному органу (час народження, шлюбу, смерті, наявність хвороби, інвалідності, права власності на майно тощо). Справжність підпису на такому документі може бути засвідчена у випадку, якщо документ призначений для подання до компетентних органів іншої держави.
Згідно з вимогами юридичних установ деяких країн до письмових урочистих заяв (афідевітів) повинні долучатися на підтвердження фактів, викладених у цих заявах, документи (листи, фотокартки, квитанції, довідки, витяги тощо).
Документи, що додаються до афідевіту на підтвердження викладених в ньому фактів, підшиваються перед афідевітом.
Щодо посвідчувального напису, який проставляється нотаріусом на афідевіті, варто зазначити, що наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за № 1318/18613, затверджені Правила ведення нотаріального діловодства, якими в додатку 25 передбачені форми посвідчувальних написів №№ 64-68 про засвідчення справжності підпису на документах та засвідчення справжності підпису на афідевіті з додатками відповідно.
Наявність додатків повинна бути застережена в посвідчувальному написі.
З метою засвідчення справжності підпису на афідевіті особа має звернутися до будь-якої державної нотаріальної контори або до приватного нотаріуса з документом, що посвідчує особу (паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, передбачений Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»), та документами (листи, фотокартки, квитанції, довідки, витяги тощо), які будуть підшиті до афідевіту.
За засвідчення справжності підпису особі необхідно буде сплатити відповідну суму.
У випадку засвідчення справжності підпису приватним нотаріусом розмір плати буде визначатися за домовленістю сторін, тоді як державні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють державне мито та стягують плату за надання додаткових послуг правового характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також технічного характеру.
У відомстві акцентували, що офіційні документи (у цьому випадку – афідевіт), які складені на території України, з метою використання їх на території інших держав потребують процедури легалізації.
- Нині в Україні нотаріальне обслуговування населення здійснюють 565 державних нотаріальних контор і 25 державних нотаріальних архівів, в яких працює 748 державних нотаріусів та 620 консультантів. Окрім того, нотаріальне обслуговування здійснюють 5 607 приватних нотаріусів.
- Нотаріальна палата України повідомила, що саме повинен перевірити нотаріус при посвідченні договору щодо купівлі квартири з використанням житлового сертифіката.
- 23 лютого 2023 року Верховна Рада проголосувала Закон України № 2923-IX «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України».
- Міністерство у справах ветеранів України розробило детальну інфографіку порядку компенсації на придбання житла. Фахівці пояснили, як отримати компенсацію на придбання житла: хто має право, куди звертатися, перелік документів.
- 11 липня 2023 року, Кабінет Міністрів України затвердив «Порядок доступу нотаріусів до Єдиного державного демографічного реєстру». Порядок визначає механізм надання доступу нотаріусів до Єдиного державного демографічного реєстру, отримання ними з метою встановлення особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії: інформації про дійсність документів, оформлених із застосуванням Реєстру; відомостей або інших персональних даних з Реєстру про особу, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії.
- В Україні існує єдина, обов’язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера — документа, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. За загальним правилом, генерування ордерів здійснюється на сайті НААУ або в раді адвокатів регіону, нагадує Національна асоціація адвокатів.