Заборона щодо неприпустимості оспорювання батьківства після досягнення дитиною повноліття не має зворотної дії у часі: постанова ВС

Якщо актовий запис про народження дитини вчинений до 1 січня 2004 року, то при його оспоренні застосовуються відповідні положення КпШС України

Оспорювання батьківства – це невизнання особою реєстрації себе як батька дитини. Особа, яка записана батьком дитини згідно з положеннями Сімейного кодексу України, має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Оспорити своє батьківство в судовому порядку має право особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124 і 126 Сімейного кодексу України. А саме чоловік має право оспорити своє батьківство:

1. якщо дитина народжена у шлюбі;
2. якщо на момент народження дитини батьки в шлюбі не перебували, але при реєстрації народження батько визнав своє батьківство;
3. якщо дитина народилася до спливу десяти місяців з моменту розірвання шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу його матері з іншою особою.

Не має права оспорювати своє батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є батьком цієї дитини, а також особа, яка дала згоду на використання допоміжних репродуктивних технологій.

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 Сімейного кодексу України, має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини перша та друга статті 136 Сімейного кодексу України).

Як роз’яснено в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою записаною батьком і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Заборона щодо неприпустимості оспорювання батьківства після досягнення дитиною повноліття, запроваджена ч. 3 ст. 136 СК України, не має зворотної дії в часі і не застосовуються при оспоренні актового запису про народження дитини, якщо такий актовий запис вчинений до 1 січня 2004 року. При його оспоренні застосовуються відповідні положення КпШС України, зазначили у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 161/10712/21.

Позов особи, яка записана батьком дитини, про оспорення запису в книзі записів народжень після досягнення дитиною повноліття спрямований на захист приватного інтересу та «приватного життя» чоловіка за ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, тому суд не може відмовити в задоволенні такого позову з підстав відсутності порушеного інтересу в позивача.

Такі висновки зробив Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі за позовом батька про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини, зобов’язання внести зміни до актового запису.

Позивач звернувся до суду з цим позовом після досягнення сином повноліття. Вказував, що існування актового запису, в якому він зазначений батьком дитини, порушує його права, оскільки після розірвання шлюбу відповідно до рішення суду з нього стягувалися аліменти, в рамках виконавчого провадження на нього накладено штраф, арешт на майно і рахунки, інші обмеження тощо. У разі задоволення позову в цій справі він матиме можливість звернутися до суду з позовом про скасування виконавчого листа та заборгованості зі сплати аліментів.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з таких підстав: а) позивач пропустив встановлений ст. 56 КпШС України строк для звернення до суду з позовом про оспорювання батьківства; б) внаслідок недоведеності (оскільки позивач не довів, що він не є батьком дитини); в) позов подано після досягнення дитиною повноліття.

Апеляційний суд змінив мотивувальну частину рішення. Вказав, що існування відомостей про батька в актовому записі про народження дитини після досягнення дитиною повноліття саме по собі не призводить до порушення прав особи, яка записана батьком дитини. Позивач не надав суду належних обґрунтувань того, чим порушено, оспорено або не визнано його права, свободи чи інтереси внаслідок існування відомостей щодо його батьківства в актовому записі про народження дитини, яка станом на момент звернення до суду із цим позовом досягла повноліття.

КЦС ВС скасував постанову апеляційного суду, передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зробивши такі правові висновки.

Норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. У розд. VII «Прикінцеві положення» СК України законодавець не передбачив правил, аналогічних положенням абз. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Тому заборона, запроваджена ч. 3 ст. 136 СК України, щодо неприпустимості оспорювання батьківства після досягнення дитиною повноліття, не має зворотної дії в часі.

У разі, якщо актовий запис про народження дитини вчинений до 1 січня 2004 року, то при його оспоренні застосовуються відповідні положення КпШС України.

Оскільки запис про народження дитини вчинений 22 серпня 2002 року, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення КпШС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Законодавство про шлюб та сім’ю передбачало презумпцію про те, що батьком дитини жінки, яка перебуває у шлюбі, є не хтось інший, а її чоловік, та допускало оспорювання запису як батька дитини для виправлення можливих помилок. В інтересах дитини ст. 56 КпШС України встановлювала нетривалий, а саме річний, строк для оспорювання вказаного запису. У КпШС України не було передбачено заборону на оспорювання актового запису після досягнення дитиною повноліття.

Також Верховний Суд зауважив, що по своїй суті позов особи, яка записана як батько, про оспорення запису в книзі записів народжень є негативним, у цьому позові позивач стверджує, що в нього відсутні батьківські обов’язки. За допомогою такого позову відбувається захист приватного інтересу та «приватного життя» чоловіка згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

Тому, пояснюється, що апеляційний суд зробив неправильний висновок про відсутність порушеного інтересу в позивача.

• Одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
• Прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць встановлено єдиний на весь 2024 рік.
• Законодавством передбачено заходи примусового виконання рішень, які застосовуються до боржника за несплату аліментів.
• Злісне невиконання обов’язку зі сплати аліментів, коли платник виправдовує це відсутністю роботи – позиція ККС.
• Утримання батьків дітьми є відповідною компенсацією за утримання і турботу, надану батьками дитині. Законодавчо обов’язок повнолітніх дітей утримувати батьків закріплений статтею 51 Конституції України та статтею 202 Сімейного кодексу України, повідомляють у Мін’юсті.