ЄСПЛ встановив численні порушення Росією прав людини у Криму. Чи матиме судове рішення наслідки для Москви?

26 Червня, 2024 в 08:43

У рішенні мовиться, що Уряд України “надав вичерпні докази, які ефективно та поза всяким сумнівом продемонстрували масштабні та систематичні порушення представниками РФ та підконтрольних їй осіб прав та свобод, що захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколами до неї”

25 червня 2024 року Європейський суд з прав людини публічно оголосив рішення по суті міждержавної справи «Україна проти Росії (щодо Криму)» за заявами №№ 20958/14 та 38334/18. Ця справа стосується масових та систематичних порушень РФ прав людини на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь та порушення прав українських політичних в’язнів.

Європейський суд з прав людини — міжнародний судовий орган, юрисдикція якого поширюється на всі держави-члени Ради Європи, що ратифікували Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, і включає всі питання, які стосуються тлумачення і застосування конвенції, включно з міждержавними справами й скаргами окремих осіб.

Міністр юстиції України Денис Малюська зауважив, що притягнення РФ до відповідальності за воєнні злочини — це “складний і довготривалий процес”.

Однак це завдання, яке має бути виконано, щоб досягнути справедливості для постраждалих та запобігти майбутнім порушенням прав людини. Тільки спільними зусиллями ми здатні здобути перемогу в юридичній площині, щоб РФ та її керівництво понесли відповідальність за вчинені злочини.

Своєю чергою, Уповноважена у справах Європейського суду з прав людини Маргарита Сокоренко акцентувала, що саме справа про порушення РФ прав людини у Криму стала першим позовом України, з якого розпочалася історія міждержавних справ проти РФ в ЄСПЛ.

У січні 2021 рішенням щодо прийнятності у цій справі ЄСПЛ відкинув версію РФ щодо «волевиявлення» та «законного приєднання Криму до складу РФ». 25 червня 2024 року рішенням по суті зведено нанівець десятирічні розповіді РФ, що права людини в Криму не порушуються.

У своєму рішенні ЄСПЛ вказав, що Уряд України надав вичерпні докази, які ефективно та поза всяким сумнівом продемонстрували масштабні та систематичні порушення представниками РФ та підконтрольних їй осіб прав та свобод, що захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколами до неї. Зокрема, у зв’язку з основними скаргами Уряду України, що пов’язані з адміністративною практикою:

насильницьких зникнень та відсутності ефективного розслідування у цьому зв’язку (стаття 2);
жорстокого поводження (стаття 3) та незаконних затримань (стаття 5);
поширення законодавства російської федерації на територію Криму, у результаті чого з 27 лютого 2014 року суди, які діють на півострові, не можуть вважатись такими, що встановлені законом (стаття 6);
незаконного автоматичного нав’язування російського громадянства (стаття 8);
незаконних обшуків приватної власності (стаття 8);
утисків, переслідування та конфіскації майна релігійних організацій, що не належать до російської православної церкви (стаття 9);
припинення діяльності українських та кримськотатарських медіа (стаття 10);
заборони публічних зібрань, а також залякування та незаконне затримання організаторів демонстрацій (стаття 11);
експропріації майна цивільних осіб та приватних підприємств без компенсації (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції);
заборони української мови в школах та переслідування україномовних дітей у школі (стаття 2 Першого протоколу до Конвенції);
обмеження свободи пересування між Автономною Республікою Крим та материковою частиною України в результаті фактичного перетворення російською федерацією адміністративного розмежування на кордон (між росією та Україною) (стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції);
переслідування кримських татар (стаття 14 у поєднанні зі статтями 8, 9, 10 та 11 Конвенції та зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції).

Також ЄСПЛ зазначив, що уряд РФ є відповідальним за порушення прав українських політичних в’язнів – осіб, які переслідувалися та досі переслідуються РФ за їхню проукраїнську позицію та дії, на тимчасово окупованих РФ територіях України та на території РФ.

Генеральний прокурор України Андрій Костін прокоментував рішення, зазначивши, що “Україна отримала ще одну перемогу”. Він пояснив, що ЄСПЛ ухвалив рішення, яким визнав РФ відповідальною за систематичні порушення прав людини в окупованому Криму. Це надважливо, адже справжнє відновлення справедливості означає покарання країни-терориста за всі злочини проти України, які вона вчиняє вже понад десять років.

Зокрема, ЄСПЛ одноголосно визнав, що РФ з початку окупації Криму 2014 року системно застосовувала практику насильницьких зникнень, незаконних затримань та жорстокого поводження, закривала українські та кримськотатарські ЗМІ, переслідувала журналістів і активістів та незаконно поширювала російське законодавство разом із примусовою паспортизацією.

Це дійсно знакове рішення, адже воно означає визнання на міжнародному рівні цілеспрямованої політики, яку РФ реалізує для знищення української ідентичності, – додав Костін.

Деталі позову

Першу скаргу у справі до ЄСПЛ Україна подала 13 березня 2014 року. Додаткові скарги також подали у серпні 2015 і 2018 років. Уряд України просив ЄСПЛ визнати Росію відповідальною за порушення прав людини, гарантованих Конвенцією, що розглядаються у цій міждержавній справі.

Українська сторона наполягала, що в анексованому Криму існує системна адміністративна практика порушення прав людини з боку Росії, зокрема, проти етнічних і релігійних меншин, проукраїнських активістів і журналістів, а також військовослужбовців українських Збройних сил.

Та наполягала, що жодних переговорів із нинішнім керівництвом держави-агресора по території Криму бути не може, адже будь-які поступки незаконному військовому експансіонізму Росії завжди означатимуть умиротворення агресора.

Нагадаємо, що 14.01.2021 Європейський суд з прав людини оголосив ухвалу від 16.12.2020 щодо прийнятності міждержавної справи «Україна проти Росії (щодо Криму)» за заявою № 20958/14, визнавши її частково прийнятною, та прийняв рішення про приєднання до міждержавної справи «Україна проти Росії (щодо Криму)» за заявою № 20958/14 справи «Україна проти Росії (VII)» за заявою № 38334/18 щодо політичних в’язнів.

У цій ухвалі Європейський суд з прав людини встановив, що РФ здійснює ефективний контроль над Автономною Республікою Крим та м. Севастополь з 27.02.2014, та визнав прийнятними скарги Уряду України про існування адміністративної практики РФ стосовно порушень прав людини, гарантованих Конвенцією та Протоколами до неї, та перейшов до розгляду їх по суті.

13.12.2023 у приміщенні Європейського суду з прав людини у м. Страсбург, Французька Республіка, відбулися усні слухання щодо прийнятності та суті міждержавної справи «Україна проти Росії (щодо Криму)» за заявами №№ 20958/14 та 38334/18, де делегація України представила позицію Уряду України у зазначеній справі.

Наслідки рішення

Судді ЄСПЛ виявили порушення прав людини фактично у кожному аспекті життя в Криму, застосувавши великий обсяг законів щодо окупації, які є найскладнішими у міжнародному гуманітарному праві, сказала у коментарі DW професорка публічного права Університету прикладних наук Бохума експертка з питань міждержавних позовів у ЄСПЛ Ізабелла Рісіні. На її думку, це було непросте комплексне завдання, “і суд справді зробив чудову роботу, об’єднавшись довкола цього рішення”.

Головним є те, що ЄСПЛ встановив факт так званої адміністративної практики з боку російської влади щодо порушень широкого спектра прав людини, від права на життя та заборони тортур до права на вільне пересування, сказав у коментарі DW професор Ліверпульського університету в Англії Костянтин Дегтярьов, який спеціалізується на законодавстві у сфері прав людини. Він пояснив, що двома визначальними рисами адміністративної практики є повторюваність порушень прав людини і мовчазне схвалення цих дій з боку влади. І ЄСПЛ визнав, що ці ознаки присутні у діях російської окупаційної влади в Криму.

Це важливо не лише для того, щоб системне порушення Росією прав людини в Криму було офіційно засуджено, а також і для окремих жертв переслідування російської влади, яким буде легше відстоювати свої інтереси у суді, – пояснив правник.

Він додав, що ЄСПЛ “не так часто встановлює факт адміністративної практики порушень прав людини”. І у цьому випадку показовим є те, що всі 17 суддів ухвалили своє рішення одноголосно, “без окремих індивідуальних позицій”, зазначає Дегтярьов.

У березні 2022 року Росію виключили зі складу Ради Європи через агресію проти України, а 16 вересня Москва офіційно перестала бути стороною ЄКПЛ. Попри суд може розглядати справи про порушення статей ЄКПЛ Росією, які відбулися до 16 вересня 2022 року, а РФ своєю чергою зобов’язана виконувати рішення, винесені за цими справами. Проте держдума РФ ухвалила закон про вихід країни з ЄКПЛ.

Тож нині усі рішення ЄСПЛ є фактично декларативними, пояснює Костянтин Дегтярьов. І окрім деяких випадків, у яких суд визначає індивідуальні заходи, та рішень про виплату грошових компенсацій, хід імплементації рішень ЄСПЛ визначається Комітетом міністрів РЄ. Він здійснює функцію нагляду за тим, як держава-відповідач виконує рішення, і разом з нею визначає заходи для усунення порушень ЄКПЛ, визнаних судом.

Наразі РЄ не має реальних інструментів для того, щоб змусити Росію виконувати рішення ЄСПЛ, бо вона не веде жодного діалогу з РФ, – відзначає експерт.

Однак, припускає, що з часом, “якщо політична ситуація в Росії зміниться, і Москва захоче повернутися до РЄ, тоді виконання цього рішення буде однією з умов для формального відновлення співпраці з російською владою”. І хоча у практичному сенсі “важливо мати це декларативне рішення, у якому суд чітко визначив факти, але впливу на сьогоднішню ситуацію в Криму воно не матиме”.

У рішенні ЄСПЛ не мовиться також і про фінансові виплати жертвам. Оскільки згідно з практикою розгляду міждержавних скарг рішення щодо компенсації жертвам порушень прав людини ЄСПЛ має винести окремо.

Тож цінність першого рішення переважно емоційна, моральна та гіпотетична, що також є дуже важливим. Якщо ви хочете бачити його чіткі конкретні наслідки, то тут ви будете дещо розчаровані, – резюмував Дегтярьов.

Тоді як Ізабелла Рісіні наголошує на тому, що рішення ЄСПЛ щодо Криму не втратить своєї сили з часом.

Ми бачимо навіть за обсягом рішення, яке займає понад 300 сторінок, його важливість, воно має значення як вирок міжнародного суду. І нехай ми не побачимо його негайної імплементації, але треба дивитися у майбутнє, навіть якщо сьогодні воно виглядає сірим, – вважає експертка.

Вона переконана, що визнання ЄСПЛ системного порушення прав людини, яке скоює російська влада в окупованому Криму, показує, що “звірства, які відбуваються, повинні бути зупинені”.

Тож рішення суду адресоване не лише Росії, а й всій Європі та світу, воно допомагає мобілізувати допомогу для України, – пояснила Рісіні.

Зауважимо, більшість країн Європи належать до романо-германської правової системи, тому практика ЄСПЛ у цих країнах є тлумаченням норм та виокремлення найважливіших положень Конвенції, фактично вона є джерелом тлумачення Конвенції. У ст. 30 Конвенції сказано, що суд не може допустити при розгляді справи отримання результату, який буде несумісним із постановленим раніше рішенням суду. Тому практика суду є прецедентною.

Прецедент є рішенням по справі, яке має враховуватися при подальшому розгляді аналогічної справи. Але інколи ЄСПЛ змінює свої правові позиції. ЄСПЛ наголошує, що ця зміна є виправданою, тому що сприяє розвитку права, хоча не сприяє правовій визначеності.

Практику ЄСПЛ можна віднести до переконливого прецеденту, який притаманний і англо-саксонській і романо-германській правовим сім’ям. У прецедентних рішеннях ЄСПЛ формуються правові позиції, які мають юридичну значущість як для судів національних судових систем, так і судів держав, проти яких такі рішення ухвалені.

Читайте також: Подання заяви та заповнення формуляра до Європейського суду з прав людини — консультація Мін’юст

Правила оформлення права власності на земельний пай в Україні.
З 1 грудня митне оформлення гуманітарної допомоги, а також товарів військового призначення та подвійного використання, що ввозяться як гуманітарна допомога, здійснюватиметься за новим порядком.
Вилучення земель природно-заповідного фонду з комунальної власності можливе виключно за погодженням з Верховною Радою — позиція Верховного Суду.
6 лютого Верховна Рада проголосувала за продовження воєнного стану в Україні на 90 днів, інформує пресслужба парламенту.