Як продовжити тимчасову непрацездатність у межах оцінювання функціонування: пояснення МОЗ

Нові правила оцінювання непрацездатності: як це працює

Згідно з новими процесами оцінювання повсякденного функціонування, що впроваджуються на заміну медико-соціальної експертизи, пацієнти, які мають тривалу тимчасову непрацездатність, мають бути направлені на оцінювання з метою розв’язання питання щодо необхідності продовжувати тимчасову непрацездатність.

Відповідно до чинного законодавства, лікуючий лікар формує направлення пацієнта на оцінювання в таких випадках:

• Тривалість тимчасової непрацездатності: якщо вона триває безперервно протягом 120 днів або сумарно 156 днів у разі перерв між періодами.
• Характер захворювання: у разі стійкого або необоротного захворювання, за якого прогноз лікування не дозволяє очікувати повного одужання.
• Особливі стани здоров’я: за наявності у пацієнта серйозних медичних інтервенцій або захворювань, передбачених нормативно-правовими актами.
• Туберкульоз: для пацієнтів із туберкульозом направлення на оцінювання ініціюється після 10 місяців непрацездатності​​.

Як відбувається процедура?

1. Аналіз стану здоров’я:
   Після досягнення зазначених строків, лікуючий лікар аналізує медичну документацію пацієнта та стан здоров’я, включаючи результати обстежень і прогноз.
2. Направлення на оцінювання:
   У разі необхідності визначення подальшої працездатності чи стану здоров’я лікар ініціює подання електронного направлення на оцінювання експертною командою.
3. Оцінювання експертною командою:

• Команди першочергово розглядають такі справи, вивчають медичні документи, анамнез і прогноз захворювання.
• За результатами оцінювання команда приймає одне з рішень:
• Встановлення інвалідності: якщо стан здоров’я пацієнта не дозволяє відновити працездатність.
• Продовження строку тимчасової непрацездатності: якщо є позитивний прогноз на відновлення.
• Завершення строку тимчасової непрацездатності: якщо немає підстав для подальшого продовження​.

Витяг з рішення експертної команди надається пацієнту на руки і відправляється лікуючому лікарю для подальшого формування чергового МВТН.

• Право на працю в Україні реалізується переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем. Водночас чимало цивільно-правових договорів теж засновано на трудовій діяльності. Тому трудовий договір треба відрізняти від цивільно-правових договорів: авторського договору, договору підряду, договору доручення та інших цивільно-правових угод, реалізація яких також пов’язана із трудовою діяльністю фізичних осіб. Який договір краще укласти, необхідно визначити самостійно.
• Добровільне страхування: працівник може докупити страховий стаж собі або іншим.
• Необхідний страховий стаж для виходу на пенсію за віком у 2024 році: роз’яснення.
• В Україні особи з інвалідністю володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, що закріплені Конституцією України та іншими законодавчими актами.
• Робота за сумісництвом — виконання працівником, крім основної, додаткової регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.