Як подати документи на примусове стягнення аліментів: пояснення

3 Березня, 2026 в 09:52

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців

Своєчасне отримання аліментів є гарантією належного утримання дитини. Якщо рішення суду не виконується добровільно, закон передбачає механізм примусового стягнення. Які документи потрібно подати до органу виконавчої служби або приватного виконавця, як це можна зробити та які строки відкриття провадження, передбачені законодавством – роз’яснив Мін’юст.

Які документи необхідно подати до органу виконавчої служби або приватного виконавця для стягнення аліментів

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі:
– виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон);
– заяви стягувача про примусове виконання рішення (частина перша статті 26 Закону).

Так, відповідно до статті 3 Закону виконавчими документами щодо стягнення аліментів є:
– виконавчий лист, що видається судом на підставі судового рішення;
– судовий наказ;
– виконавчий напис нотаріуса. (Нотаріусом вчиняється виконавчий напис у разі невиконання одним із батьків свого обов’язку за нотаріально посвідченим договором про сплату аліментів на дитину, який укладено між батьками).

Виконавчий документ може бути виданий у паперовій формі або у формі електронного документа, на який накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості:
– назва і дата видачі виконавчого документа;
– прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові стягувача;
– дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача;
– реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача;
– номер телефону стягувача;
– унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (далі – УНЗР) стягувача – фізичної особи (за наявності);
– спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів);
– реквізити рахунку, відкритого у банку або іншій фінансовій установі, небанківського надавача платіжних послуг, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності);
– відомості про часткове виконання рішення боржником.

У заяві про примусове виконання виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, зазначаються такі відомості:
– найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові приватного виконавця до якого подається заява;
– назва, номер та дата видачі виконавчого документа, орган, що видав виконавчий документ;
– дата набрання законної сили рішенням;
– категорія стягнення;
– тип стягнення (майнове, немайнове);
– резолютивна частина виконавчого документа;
– прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові боржника, адреса місця проживання чи перебування, дата народження боржника;
– реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника;
– УНЗР боржника – фізичної особи (за наявності);
– спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум;
– реквізити рахунку для отримання стягнутих з боржника грошових сум, відкритого у банку, в органі, що здійснює казначейське обслуговування або іншій фінансовій установі, небанківського надавача платіжних послуг (за наявності);
– відомості про часткове виконання рішення боржником;
– відомості про повторне пред’явлення виконавчого документа (дата винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання або постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, винесених під час попереднього пред’явлення);
– інші відомості.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (УНЗР, рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо) (пункт 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі – Інструкція)).

Яким чином можна подати документи?

У паперовій формі виконавчий документ разом із заявою стягувач має право подати особисто або поштою.

Виконавчий документ в електронній формі стягувач подає відповідно до порядку, визначеного розділом XV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 (далі – Положення).

Відповідно до зазначеного розділу Положення електронна інформаційна взаємодія з органами (посадовими особами), уповноваженими видавати виконавчі документи у випадках, передбачених законом, під час пред’явлення ними або стягувачами – виконавчих документів, виданих у формі електронного документа, та їх виконання здійснюються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження (далі – Система).

Пред’явлення до примусового виконання виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, забезпечується використанням, зокрема, підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд», стягувачами – фізичними та юридичними особами.

При пред’явленні до виконання виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, заява про примусове виконання рішення подається в електронній формі. На заяву про примусове виконання рішення в електронній формі накладається кваліфікований або удосконалений електронний підпис чи печатка.

Не допускається одночасне пред’явлення одного виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, до різних органів державної виконавчої служби та/або приватних виконавців, а також одночасне пред’явлення одного виконавчого документа в електронній та паперовій формі (пункт 2 розділу III Інструкції).

У відомстві зауважили, що пред’явлення електронного виконавчого документа до виконання, шляхом направлення його копії на електронну адресу, чинним законодавством не передбачено.

Чи можна подати документи через представника?

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Вони можуть реалізовувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників (статті 15-16 Закону).

Відповідно до положень пункту 10 розділу ІІ Інструкції, повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами, зокрема:
– довіреністю фізичної особи;
– рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна;
– довіреністю;
– ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
– дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Куди подати документи?

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців (частина перша статті 5 Закону).

Відповідно до статті 24 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за:
– місцем проживання, перебування боржника;
– місцем його роботи;
– місцезнаходженням його майна.

Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії стосовно виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за:
– місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи;
– місцем знаходження майна.

Контактні дані органів державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції розміщені на офіційному сайті Міністерства юстиції України за посиланням.

Інформація про приватних виконавців міститься в Єдиному реєстрі приватних виконавців України, який функціонує відповідно до статті 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

У який строк мають відкрити провадження?

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п’ята статті 26 Закону).

Водночас, слід зазначити, що положеннями пункту 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Чи отримує стягувач постанову про відкриття?

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі – документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур’єром. Постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим поштовим відправленням (стаття 28 Закону).

Чи можна відстежувати хід виконавчого провадження?

Статтею 19 Закону визначено права і обов’язки сторін та інших учасників виконавчого провадження. Зокрема, частиною першою встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право:
– ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження;
– робити з них виписки, знімати копії;
– заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом;
– мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження;
– право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом;
– надавати додаткові матеріали;
– заявляти клопотання; брати участь у вчиненні виконавчих дій;
– надавати усні та письмові пояснення;
– заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження;
– користуватися іншими правами, наданими законом.

Сторона виконавчого провадження може отримати інформацію стосовно виконавчого провадження із Системи через ідентифікатор для доступу до Системи, який зазначається у постанові про відкриття виконавчого провадження, через офіційний вебсайт Міністерства юстиції України, що передбачено пунктом 2 розділу VI Положення.

Система забезпечує:
– можливість формування сторонами виконавчого провадження узагальненої інформації про рішення (виконавчі дії), прийняті (вчинені) виконавцем, із зазначенням дати їх прийняття (вчинення) та з можливістю роздрукування такої інформації;
– доступ сторонам виконавчого провадження до документів виконавчого провадження.

Додамо, важливо розуміти різницю між стягненням аліментів на дитину за минулий час та стягненням заборгованості за аліментами.

Так, стягнення за минулий час має місце, коли аліменти ще ніколи офіційно не призначали, але один із батьків фактично не утримував дитину. Серед причин, чому особа, з якою проживає дитина, не подала на аліменти раніше, може бути правова необізнаність чи намагання домовитися в позасудовому порядку.

Стягнення заборгованості здійснюється, коли аліменти вже були призначені (рішенням суду, договором про сплату аліментів, заявою платника про відрахування коштів із заробітної плати тощо), але їх не сплачували або сплачували не в повному обсязі.

Стягнення аліментів на дитину за минулий час та заборгованості за аліментами

Згідно зі статтею 194 Кодексу аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред’явленню виконавчого листа до виконання.

Якщо за виконавчим листом, пред’явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв’язку з розшуком платника аліментів або у зв’язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, – до досягнення нею двадцяти трьох років.

Відповідно до статті 199 Кодексу, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу)

Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою – підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору – судом (стаття 195 Кодексу).

Відповідальність за прострочення сплати аліментів

У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім (стаття 196 Кодексу).

Встановлення строку сплати заборгованості. Звільнення від сплати заборгованості за аліментами

З урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.

За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв’язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення (стаття 197 Кодексу).

Суми таких штрафів стягуються з боржника в установленому порядку та перераховуються стягувачу. Заходи примусового виконання передбачені Законом не застосовуються у разі відсутності заборгованості понад три місяці.

Зауважимо, аліменти – це кошти для харчування, одягу та інші побутові потреби, які закон зобов’язує виплачувати одного з подружжя іншому. Відсутність офіційних доходів у батьків не позбавляють їх від обов’язку утримувати неповнолітню дитину, а лише дають додаткові «пільги» при визначенні розміру та стягненні аліментів.

Розмір аліментів, якщо їх призначає суд:

  • на одну дитину — 1/4 частки доходу платника;
  • на двох дітей — 1/3 частки доходу платника;
  • на трьох і більше дітей – 1/2 частки доходу платника,  але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Читайте також: Добровільний договір про сплату аліментів: як укласти