ВС: Розв’язання питання про зменшення неустойки належить до дискреційних повноважень суду

7 Квітня, 2024 в 10:57

Під дискреційними повноваженнями розуміємо сукупність прав та обов’язків суб’єкта на власний розсуд визначати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів рішень, кожне з яких є правомірним. Також вживається для позначення вибіркового застосування законодавства.

Обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер, а тому й розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами в конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду.

Відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Мовиться у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22.

Згідно з деталями справи ПАТ звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ про стягнення пені та штрафу у зв’язку з невиконанням ТОВ зобов’язань за договором закупівлі робіт з виготовлення (ремонту) обладнання.

Відповідач подав клопотання про зменшення розміру неустойки (пені і штрафу) та просив урахувати, що загальна вартість робіт за договором у три рази менша за розмір пені, що суперечить принципу справедливості та розумності.

Суди попередніх інстанцій позов задовольнили частково, зокрема стягнули пеню в зменшеному розмірі: 51 403 грн 68 коп. замість 4 340 755 грн 20 коп.

Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник зазначив, що суди, максимально зменшивши у спірних правовідносинах розмір штрафних господарських санкцій на 99 %, не просто зменшили розмір штрафних санкцій, а звільнили відповідача від їх сплати, що порушує баланс інтересів сторін, не відповідає правовим нормам, судовій практиці та суті відповідальності, яку сторони передбачають при укладенні правочину.

Розглядаючи справу, КГС ВС зазначив, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд розв’язує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню й оцінюванню на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), так і ті, які хоча й не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов’язання, що може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

ОП зауважила, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її в конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно й апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об’єктивного стану сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

При цьому Суд звернув увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов’язання з вини кредитора – ст. 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови щодо неустойки: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов’язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Отже, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), що обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду.

У зв’язку з викладеним, Суд зазначив, що індивідуальний характер підстав, якими в конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов’язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Також враховуючи встановлені в цій справі обставини, ОП погодилася з висновками та мотивами судів в оскаржуваних рішеннях про часткове задоволення клопотання відповідача щодо зменшення арифметично-правильного та обґрунтованого розміру заявленої до стягнення пені з 4 340 755 грн 20 коп. до 51 403 грн 68 коп.

Під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, позаяк для зобов’язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб’єкт, а саме кредитор – банк або інша фінансова установа.
Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до статей 45-47 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці зобов’язані щорічно подавати декларацію про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру. До декларації включаються відомості про об’єкти нерухомості, рухоме цінне майно, цінні папери, грошові активи та інше майно.
31 березня завершується перехідний період, під час якого в Україну можна було завозити гуманітарну допомогу, використовуючи паперові декларації. Так, з 1 квітня завезти гуманітарну допомогу до України буде можливо лише з використанням Автоматизованої системи реєстрації гуманітарної допомоги.