Впровадження суду присяжних в Україні: обговорення законопроєктів

15 Червня, 2024 в 11:11

Законопроєкт «Про суд присяжних» спрямований на забезпечення реалізації статті 124 Конституції України щодо безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя через присяжних

Суд присяжних в Україні — інститут здійснення народовладдя в Україні, закріплений Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України і Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини четвертої статті 124 Конституції України народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних.

7 червня відбулося засідання круглого столу «Обговорення законопроєктів на впровадження суду присяжних в Україні». Захід організовано за ініціативою Комітетів Верховної Ради України з питань правової політики та з питань правоохоронної діяльності у партнерстві Програми USAID «Справедливість для всіх» спільно з Коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ та Центром політико-правових реформ.

Участь у засіданні взяли народні депутати України, представники Вищої ради правосуддя, Ради суддів України, Державної судової адміністрації України, Національної школи суддів України, громадських організацій, проєктів міжнародної донорської допомоги, судді, адвокати, прокурори, науковці та міжнародні експерти.

При прийнятті Конституції України в статті 127 та ряді інших був закріплений суд присяжних та участь громадян у здійсненні правосуддя як засідателів, одначе чітких механізмів залучення громадян до безпосередньої реалізації судової влади не існувало. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року також містив лиш загальноокреслюючі тези (за винятком посвідчення присяжного). Діючий на той час Кримінально-процесуальний кодекс України також не передбачав суд присяжних чи народних засідателей. Важливим поворотом діяльності суду присяжних в Україні стало прийняття Кримінального процесуального кодексу України, який зневілював засади цього інституту народовладдя. Також на виконання умов нового Кодексу стало прийняття оновленої редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який прописав механізми затвердження списків присяжних. Найбільшим супротивником запровадження суду присяжних в Україні стали професійні судді, які не мали змоги виконувати замовлення можновладців за умови існування суду присяжних.

Присяжні засідателі вправі: 1) бути присутніми при провадженні судового слідства і брати в ньому активну участь, а також присутніми при проведенні судових дебатів сторін; 2) брати участь у безпосередньому дослідженні доказів, ставити через головуючого запитання допитуваним, брати участь в огляді речових доказів, документів та провадженні інших дій, направлених на отримання, дослідження й перевірку доказів; 3) заявляти клопотання про провадження експертиз, а також про необхідність судового доручення слідчим органам щодо провадження необхідних слідчих дій і надання суду протоколів і всіх отриманих доказів за наслідком їх здійснення; 4) вносити клопотання перед головуючим про тлумачення норм закону, щодо кримінальної справи, роз’яснення змісту оголошених в суді документів й інших незрозумілих для них питань і понять; 5) здійснювати необхідні записи або технічне документування судового слідства та користуватися ними при підготовці в нарадчій кімнаті відповідей на поставлені перед присяжними засідателями питання;  6) обговорювати питання судового рішення в нарадчій кімнаті.

Присяжні засідателі не вправі: 1) порушувати принцип презумпції невинуватості підсудного, принижувати честь і гідність будь-яких учасників процесу, незаконно обмежувати їх права і свободи; 2) відлучатися із зали судового засідання під час слухання кримінальної справи; 3) проявляти упередженість та висловлювати свою думку щодо кримінальної справи до обговорення питань в нарадчій кімнаті при винесенні судового рішення;  4) спілкуватися з особами, які не входять до складу суду, з приводу обставин кримінальної справи; 5) отримувати доказові матеріали  поза судовим засіданням; 6) порушувати таємницю наради і голосування при винесенні вироку.

Присяжний зобов’язаний:

  • своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;
  • дотримуватися правил суддівської етики;
  • виявляти повагу до учасників процесу;
  • не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання;
  • виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції.

Присяжний у кримінальному судочинстві зобов’язаний:

  1. правдиво відповісти на запитання головуючого і учасників судового провадження щодо можливих перешкод, передбачених цим Кодексом або законом, для його участі в судовому розгляді, його стосунків з особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, що підлягає розгляду, та поінформованості про його обставини, а також на вимогу головуючого подати необхідну інформацію про себе;
  2. додержуватися порядку в судовому засіданні і виконувати розпорядження головуючого;
  3. не відлучатися із залу судового засідання під час судового розгляду;
  4. не спілкуватися без дозволу головуючого з особами, що не входять до складу суду, стосовно суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього;
  5. не збирати відомості, що стосуються кримінального провадження, поза судовим засіданням;
  6. не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і стали відомі присяжному у зв’язку з виконанням його обов’язків.

Присяжним за час виконання ними обов’язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу в порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Присяжним відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Зазначені виплати здійснюються за рахунок коштів бюджетної програми на здійснення правосуддя територіальними управліннями Державної судової адміністрації України за рахунок коштів Державного бюджету України.

За присяжними на час виконання ними обов’язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом. Час виконання присяжним обов’язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов’язків у суді не допускається.

На присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов’язків із здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов’язків.

Під час круглого столу презентували висновки Звіту за результатами експертних обговорень «Суд присяжних: участь громадян як механізм підвищення довіри до правосуддя», напрацьованого Коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ за підтримки USAID, обговорено та проаналізовано приклади успішного міжнародного досвіду, зокрема США та Ірландії, щодо функціонування суду присяжних в системі кримінального правосуддя, а також узгоджено наступні кроки із просування зареєстрованих у Верховній Раді України ключових законопроєктів на впровадження суду присяжних.

Зосередилися на двох ключових моментах та пріоритетах подальшого вдосконалення правосуддя, зокрема – альтернативних методах вирішення спорів та розширенні участі громадян у здійсненні правосуддя. До таких альтернативних методів належить інститут присяжних, професійна дискусія щодо впровадження якого наразі має більш конкретний характер та розглядається на рівні законопроєктів. Зокрема, у проєкті закону було зроблено безпрецедентну спробу поєднати дві моделі – континентальну та загального права, коли передбачається наділення суду присяжних як процесуальними повноваженнями, так і правом винесення вердикту. Однак, зауважується, що це питання потребує додаткової фахової суддівської дискусії щодо меж цих процесуальних повноважень та їх доцільності.

Нагадаємо, згідно з пояснювальною запискою, проєкт Закону України «Про суд присяжних» спрямований на забезпечення реалізації статті 124 Конституції України щодо безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя через присяжних.

Проєктом Закону передбачено дати визначення, юрисдикцію, склад суду присяжних, унормувати порядок формування Лави присяжних та вимоги до присяжного, встановити його права і обов’язки, підстави й порядок увільнення присяжного від виконання обов’язків, механізм усунення присяжного та заміни вибулого основного присяжного запасним, окреслити основні питання, які повинні вирішити присяжні, порядок наради й голосування присяжних при ухваленні вердикту, визначити види рішень головуючого судді в суді присяжних, підстави оскарження вироку суду присяжних, гарантії прав та матеріально-фінансового забезпечення присяжних тощо.

Проєкт містить 31 статтю й Прикінцеві та перехідні положення, якими пропонується, серед іншого, внести зміни до 4 законодавчих актів України: Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Цивільного процесуального кодексу України та Закону України «Про Державний реєстр виборців».

Учасники круглого столу зосередилися на тому, що у перехідних положеннях законопроєкту передбачається набрання ним чинності з нового бюджетного року після ухвалення закону. Тут суттєвим є те, що під час агресії РФ здійснено велику кількість тяжких кримінальних злочинів, зокрема й тих, в яких передбачено довічне ув’язнення. Мовиться про державну зраду, умисні вбивства тощо. Це означає, що після закінчення воєнного стану кількість саме таких проваджень в українських судах буде значною. Відтак розгляд подібних справ за участю присяжних може створити суттєві загрози для ефективності правосуддя. Тому у законопроєкті варто передбачити можливість набрання законом чинності після двох років з моменту завершення воєнного стану. Цей період буде необхідним для розгляду значної маси злочинів, пов’язаних із тяжкими кримінальними правопорушеннями, вважають експерти.

Також експерти торкнулися контраверсійних положень статті 19 законопроєкту щодо функціонування суду присяжних, яка стосується формування головуючим суддею запитань для присяжних, окрім тих, які безпосередньо передбачені законом.

Передбачається, що прийняття цього законопроєкту сприятиме забезпеченню реалізації статті 124 Конституції України щодо безпосередньої участі народу в здійсненні правосуддя через суд присяжних, змагальності сторін кримінального провадження, збільшенню довіри громадян до судової гілки влади, підвищенню відповідальності та правосвідомості українців.

Варто додати, що у 2023 році заступник міністра юстиції Олександр Банчук запевнив, що від ідеї провадження в Україні класичного суду присяжних не відмовилися, але розмірковують – коли її реалізовувати.

Про це він сказав в інтерв’ю “Укрінформ”, відповідаючи на запитання щодо прогнозів провадження в Україні класичного суду присяжних.

 У 2019 році ми внесли до парламенту відповідний законопроєкт. Але в умовах воєнного стану за відсутності належного фінансування це стало складним питанням… Від цієї ідеї не відмовилися, але питання – коли її реалізовувати. Зараз ми можемо напрацьовувати певні рішення в умовах воєнного стану, але тільки з тим, щоб впроваджувати їх уже після його завершення, – пояснив Банчук.

  • 15 березня у “Голос України” офіційно опублікували Закон № 3604-IX «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи».
  • 23 лютого Верховна Рада розглянула у другому читанні доопрацьований Комітетом законопроєкт №10202 та прийняв його в цілому як Закон.
  • Комітет з питань економічного розвитку поінформував про дію Закону щодо відшкодування зруйнованого і пошкодженого житла.
  • За поданням Комітету з питань правоохоронної діяльності у 2023 році Рада прийняла дев’ять Законів.
  • Верховна Рада на пленарному засіданні 22 лютого ухвалила Закон (проєкт № 5865) «Про внесення змін до Закону України “Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків” та деяких інших законодавчих актів України щодо регулювання та нагляду на ринках капіталу та організованих товарних ринках».