Відмінності заповіту та договору дарування: роз’яснення

30 Грудня, 2023 в 13:57

Найважливіша відмінність — це момент переходу права власності від спадкодавця та дарувальника до спадкоємців та обдаровуваного

При вирішення майнових питань, часто виникає низка дилем та запитань, зокрема стосовно вибору між заповітом та договором даруванням.

Головна відмінність – це момент переходу права власності від спадкодавця та дарувальника до спадкоємців та обдаровуваного. При укладенні договору дарування право власності на майно переходить обдаровуваному, який має право вимагати передачі йому майна, проживати у подарованому будинку чи навіть вимагати від дарувальника виселитися із житла або заборонити йому користуватися майном. Натомість при укладенні заповіту право власності на майно залишається у спадкодавця, а спадкоємцям таке право перейде лише після смерті спадкодавця. І насамкінець посвідчення заповіту, а особливо уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування є значно дешевшим, ніж укладення договору дарування, якщо такий договір потребує нотаріального посвідчення.

Розберемо питання детальніше

Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Особливістю спадкування за заповітом є те, що спадкоємець отримує у власність майно лише після смерті спадкодавця. Після складення заповіту, особа й надалі залишається власником свого майна та може вільно ним розпоряджатися.

Важливо пам’ятати, що заповіт у будь-який момент можна скасувати чи змінити, якщо сама особа цього забажає. Водночас кожний новий заповіт, який складе особа скасовує попередній. Заповіт можна змінювати безліч разів протягом життя.

У Мін’юсті нагадали, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Якщо заповітом особу позбавили спадщини, то вона не можете одержати право на спадкування, крім випадків, коли такий заповіт визнано судом недійсним.

Однак варто зазначити деякі недоліки заповіту для особи, якій майно заповідається – існує таке поняття як обов’язкова частка у спадщині, яку закон гарантує певному переліку спадкоємців за законом, незалежно від змісту заповіту. До таких спадкоємців належать малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки.

Тобто, якщо на момент смерті заповідача будуть спадкоємці, які входять до такого переліку, то особа, якій заповідач в цілому мав намір передати майно, отримає лише певну його частку. І таке право на спадщину встановлюється законом та не може бути змінено у заповіті.

Для отримання спадщини спадкоємець повинен звернутися до нотаріуса протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця для прийняття спадщини шляхом подання відповідної заяви. Після спливу шести місяців – оформити спадщину (свою частку) та отримати документи про власність на своє ім’я.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення і має бути посвідчений нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування, якщо в населеному пункту немає нотаріуса, або іншими посадовими чи службовими особами (головним лікарем, капітаном морського судна, командиром військової частини тощо).

Для складення заповіту особа повинна мати повну цивільну дієздатність – досягти 18 років (у деяких випадках – 16 років) і розуміти значення своїх дій та можливість ними керувати.

Відповідно до статті 1237 Цивільного кодексу України заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ – доручити одному чи кільком спадкоємцям виконати користуючись зі спадкового майна певні дії на користь третьої особи, названої в заповіті.

Тоді як дарування – це домовленість двох сторін, за якою одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір дарування може укладатися в усній, простій письмовій або письмовій формі з нотаріальним посвідченням такого договору. У випадку дарування нерухомого майна, договір дарування укладається у письмові формі, нотаріально посвідчується з наступною його державною реєстрацією.

Всі права на майно дарувальника переходять до обдаровуваного з моменту прийняття ним дарунку, яким він може вільно розпоряджатися.

Особа, яка дарує майно, не може встановлювати якісь обов’язки, умови чи обмеження щодо майна, яке подарувала, оскільки договір дарування це безумовний договір. Натомість заповіт може бути з умовою, з обмеженням, з позбавленням права спадкувати і секретний.

Отож, заповіт надає значну свободу вибору для спадкодавця. Він може скласти один заповіт, або кілька, вказати одного спадкоємця, або декількох, заповісти все майно, або його частину, а також змінити свою думку і скласти новий.

Договір дарування скасувати практично неможливо, якщо немає надзвичайно вагомих обставин – як, наприклад, недієздатність на момент вчинення правочину (складання договору).

Тож акцентуємо, що договір дарування залежно від предмету договору може бути укладений:

усно, наприклад, при даруванні предметів особистого користування та побутового призначення;

у письмовій формі, наприклад, при даруванні валютних цінностей між фізичними особами на суму, яка перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян,

у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, коли предметом договору є нерухомі речі.

А заповіт обов’язково складається у письмовій формі й має бути посвідчений нотаріусом. Але за умови, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Окрім цього, додамо, що заповіт може бути посвідчений іншою посадовою службовою особою. У випадку, коли:

заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю;

заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна;

заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції;

заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім’ї та члена сім’ї військовослужбовця, може бути посвідчений командиром (начальником) цих частини, з’єднання, установи або закладу;

заповіт особи, яка тримається в установі виконання покарань, може бути посвідчений начальником такої установи;

заповіт особи, яка тримається у слідчому ізоляторі, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора.

Щобільше, заповідач має право у будь-який час внести зміни до заповіту. Внесення ж змін до договору дарування законодавством не передбачено.

Водночас, постає питання, чи можна скасувати заповіт та розірвати договір дарування?

Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт або скласти новий. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіт, який заповідач склав перед ним.

Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна за таких умов:

якщо обдаровуваний умисно вчинив кримінальне правопорушення проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей;

якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування;

якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність;

якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Проте, слід пам’ятати, що до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.

У відомстві також порадили не дарувати та не укладати договір дарування, якщо ви не впевнені в самій особі (обдаровуваному), щоб потім не виникало непередбачених обставин. Зазначаючи, що поширеною є ситуація, коли родичам дарують житло, а вони просто виселяють дарувальника (колишнього власника), який на старості років не має власного житла.

Для особи, котра заповідає майно, заповіт є найбезпечнішим способом, оскільки вона до самої смерті залишається власником свого майна. Втім, універсального способу немає, необхідно аналізувати кожну конкретну ситуацію окремо.

З 1 січня вводять в дію нову форму податкової декларації про майновий стан і доходи.
У Головному управлінні ДПС в Одеській області пояснили правові аспекти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що знаходяться на території Автономної Республіки Крим та перебувають у власності фізособи, яка проживає на материковій частині території України.
Правила оформлення права власності на земельний пай в Україні.
Право на призначення пільги та субсидії: роз’яснення.
В яких випадках передбачені пільги зі сплати податку на нерухомість, пояснили в Головному управлінні ДПС у Рівненській області.
Призначення субсидії: питання зарахування до сукупного доходу відсотків від розміщеного депозиту.