Верховний Суд зробив висновок стосовно собливостей кваліфікації хуліганства

25 Березня, 2024 в 13:05

Кримінальним правопорушенням вважається вчинення хуліганства — грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи вийнятковим цинізмом

Для юридичної оцінки діяння як хуліганства (ст. 296 КК України) обов’язковим є поєднання ознак об’єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб’єктивної сторони, зокрема мотиву явної неповаги до суспільства.

Такого висновку дійшов Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду (постанова від 5 березня 2024 року у справі № 202/716/22 (провадження № 51-5296км23)), розглянувши касаційну скаргу захисника особи, засудженої за хуліганство (ч. 1 ст. 296 КК України).

Відповідно до статті 296 Кримінального кодексу України кримінальним правопорушенням вважається вчинення хуліганства — грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи вийнятковим цинізмом.

Основний безпосередній об’єкт хуліганства — громадський порядок.

Додатковим факультативним об’єктом можуть виступати здоров’я особи, авторитет органів державної влади, громадська безпека.

Кваліфікуючі ознаки кримінального правопорушення

  • Кваліфікований склад — хуліганство, вчинене групою осіб (якщо в ньому брали участь декілька (два чи більше) виконавців без попередньої змови між собою чи за попередньою змовою групою осіб незалежно від виконаної ролі) (частина друга статті 296 КК України);
  • Особливо кваліфікований склад:
  1. вчинення хуліганства особою, раніше судимою за хуліганство (частина третя статті 296 КК України). За ознакою наявності попередньої судимості за хуліганство (за будь-який його вид) можливо кваліфікувати дії винного за умови, що ця судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку;
  2. хуліганство, пов’язане з опором представникові влади або представникові громадськості, які виконували обов’язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії (частина третя статті 296 КК України). Під опором слід розуміти активну протидію особи, котра вчиняє хуліганство (відштовхування, завдання побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень тощо), з метою позбавити зазначених осіб можливості виконати службовий чи громадський обов’язок з охорони громадського порядку (пункт 8 постанови Пленуму);
  3. застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (частина четверта статті 296 КК України). Ця ознака відбувається лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров’я громадян (пункт 9 постанови Пленуму).

У судовій справі сторона захисту просила скасувати судові рішення попередніх інстанцій, стверджуючи, що в діях підзахисного не було складу зазначеного злочину. Верховний Суд не погодився з наведеним твердженням захисту та вказав, що хоча хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, але головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.

Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються на тотальному негативізмі та ворожому ставленні до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об’єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню і реакція інших на провокаційні дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначаються з огляду на час, місце, ситуацію й інші обставин його вчинення, характер дій винного, а також поведінку потерпілого і стосунки, що склалися між ними.

Суди першої та апеляційної інстанцій належно перевірили версію сторони захисту про те, що засуджений не вчиняв хуліганства, конфлікт розпочав лікар, а засуджений лише захищався, та обґрунтовано не погодилися з такою версією, спростувавши її сукупністю досліджених доказів.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суди дійшли обґрунтованого висновку про вчинення засудженим кримінального правопорушення та правильно кваліфікували його дії за ч. 1 ст. 296 КК України (хуліганство).

Суд першої інстанції врахував мотиви й мету дій засудженого, характер дій кожного з учасників конфлікту, порушення засудженим громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось у вчиненні протиправних дій у приміщенні лікарні в присутності людей, які працювали та виконували свої професійні обов’язки. Також суд урахував агресивну поведінку засудженого та безпідставність вчинюваних ним дій і зазначив, що це свідчить про прагнення засудженого показати зневагу до правил і норм поведінки в суспільстві, самоствердитися шляхом приниження інших осіб.

Окрім того, суд вказав на наявність у діях засудженого такої обов’язкової ознаки хуліганства, як особлива зухвалість, оскільки грубе порушення громадського порядку супроводжувалося насильством із заподіянням лікареві тілесних ушкоджень, унаслідок чого останній був вимушений залишити своє робоче місце, чим було порушено нормальну діяльність лікарні, а саме припинено прийом громадян.