У Раді зареєстрували законопроєкт щодо декриміналізації виготовлення зброї без ліцензії

Законодавці переконують, що вилучення статей 263 та 263-1 Кримінального кодексу України призведе до збільшення виробництва зброї і боєприпасів та конкуренції в цій сфері, бо виробництво військової зброї не ліцензується Законом з 2015 року, але традиційно вважається забороненим у зв’язку з наявністю статті 

У Раді зареєстрували законопроєкт №11073 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо забезпечення єдності норм в реалізації права на самозахист та декриміналізації виробництва зброї».

Законопроєктом передбачено декриміналізацію виробництва та мирного володіння зброї з метою самозахисту шляхом виключення статей 263 та 263-1 з Кримінального кодексу України. Закон відновлює правову визначеність для громадян в реалізації норм статтей 17 та 27 Конституції України та створює умови для заохочення до зброярського підприємництва.

Зазначається, що метою законопроекту є відновлення конституційного правопорядку в Україні в умовах воєнного стану, забезпечення належної реалізації норм Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності”, економія бюджетних коштів, спрямування ресурсів правоохоронної і судової системи України на розслідування воєнних злочинів та забезпечення прав потерпілих українців (переміщених, поранених, загиблих) від таких злочинів. Адже органами досудового розслідування визнано понад 120 тис. потерпілих українців, однак обліку заподіяної їм моральної та матеріальної шкоди, внаслідок злочинів військової агресії, не ведеться.

Також ініціатори документа переконують, що метою законопроєкту є стимулювання зброярського підприємництва та налагодження українського виробництв зброї та озброєння.

У пояснювальній записці зауважили, що виробництво зброї завжди вважалося рушієм людського прогресу, а володіння зброєю в більшості випадків переслідує законну ціль – самозахист, полювання, спорт, колекціонування тощо. Виключення становили поневоленні народи, де володіння чи виробництво зброї за замовчуванням було заборонене колоніальною адміністрацією та вважалося тяжким злочином.

Суспільства існували, розвивалися та продовжують розвиваються без дозвільних поліцейських процедур щодо зброї, орієнтуючись на інтереси добропорядних громадян.

Саме по собі володіння зброєю без умислу використати її для злочину не відповідає ознакам самого поняття “ЗЛОчин”. Злочин – суспільно небезпечне, протиправне діяння.

Якщо особа не застосовує зброю для чогось злого, коли не заподіюється шкода, то немає небезпечності (автомобіль набуває небезпеки виключно під час протиправного використання).

Якщо зброя не використовується для порушення права інших, то саме володіння нею не можна вважати протиправним.

Небезпека і протиправність виникають лише від умислу вчинити діяння зі зброєю, щоб порушити чиєсь право. У такому випадку зброя вважатиметься знаряддям чи засобом вчинення чи готування до злочину (готування до тяжкого злочину є окремим видом злочину, див ст. 14 Кримінального кодексу України).

Злочини, якими жодній людині не заподіюється шкода (не містять суспільно небезпечні наслідки), називають “злочини з формальним складом” або “формальні злочини”. У цьому випадку в теорії кримінального права вважається, що шкода заподіюється умовному суспільному інтересу у зв’язку з порушення норм Конституції України або законів України.

Однак у випадку зі статтями 263 та 263-1 Кримінального кодексу України, навіть такого формального кримінального правопорушення не відбувається, бо:

а) безліцензійним виробництвом зброї невійськового призначення порушується Закон України “Про ліцензування видів господарської діяльності”, в статті 20 якого передбачено, що саме адміністративна, а не кримінальна – є найсуворішою відповідальністю за такі діяння;

б) виробництво військової зброї в Україні з 2015 року взагалі не ліцензується, тому немає і формального порушення, а така діяльність відповідає положенням статтей 19, 23, 41 та 42 Конституції України;

в) після втрати чинності Закону України “Про власність” в 2007 році, зникли законні обмеження на володіння іншою зброєю для законних цілей, оскільки автоматично почали діяти норми Цивільного кодексу України (статті 178, 319 та інші).

Крім цього, стаття 263 та стаття 263-1 Кримінального кодексу України не містить диференціації щодо мети володіння зброєю чи її виробництва. Це в нинішній правозастосовчій практиці нівелює її правоохоронну функцію, адже часто до відповідальності притягаються громадяни, які володіють зброєю з метою самозахисту чи захисту своєї країни.

У цьому випадку не виконується вимога статті 27 Конституції України, за якою кожен має право захищати своє життя, адже громадяни притягаються до відповідальності за володіння засобами самозахисту, без порушення будь якого закону. Так само в питанні виробництва зброї для законної мети не виконується стаття 42 Конституції України щодо свободи законної підприємницької діяльності, обмеження якої може встановлюватися виключно законом.

Варто зауважити, що обмеження та заборони на носіння чи володіння зброєю встановлюються не Кримінальним кодексом України, а відповідними законами, зокрема “Про правовий режим воєнного стану”, згідно з яким військові адміністрації відповідно до потреб можуть встановлювати певні обмеження.

Водночас в інших статтях Кримінального кодексу України передбачені покарання за незаконні операції зі зброєю, які заподіюють реальну шкоду. Наприклад, норми статті 262 Кримінального кодексу України передбачають відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем, а положення статті 410 цього кодексу – аналогічно за військову зброю.

За 2023 рік в Україні зареєстровано 5260 кримінальних проваджень за статтею 263 Кримінального кодексу України та 156 кримінальних проваджень за статтею 263-1 Кримінального кодексу України. Водночас 4803 кримінальних проваджень за статтею 263 Кримінального кодексу України в цей період були закриті (за пунктами 1, 2, 4-1, 6, 9-1 частини 1 статті 284 та за абзацами 1, 2 пункту 10 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України).

Більше того, на теперішній час велика кількість пілотів ФПВ-дронів камікадзе самостійно споряджають боєприпаси (СВП) до них та за “традиційним” тлумаченням статті 263-1 Кримінального кодексу України така діяльність фактично є “незаконним виготовленням боєприпасів”.

Отже, розслідування і переслідування за статтями 263 та 263-1 Кримінального кодексу України та в цілому існування вказаних статей в нинішніх умовах можна охарактеризувати наступним.

1. За статтею 263 Кримінального кодексу України держава однаково визнає злочинцем як добропорядного громадянина, який володіє зброєю з метою самозахисту, так і колаборанта чи загарбника. Такий підхід не забезпечує правоохоронної функції держави, а направлений на формальні розслідування і покарання.
2. Удавана боротьба з “незаконним обігом зброї” не дає очікуваних результатів. Намарно витрачаються сотні мільйонів гривень бюджетних коштів. За процедурами кримінального процесу вилучається декілька тисяч одиниць зброї при необлікованому обігу в сотні тисяч. При цьому, аналогічні процедури відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення суттєво “економніші” для держави, хоча часто містять серйозні покарання як конфіскацію та штраф в 34 тис грн.
3. Російські окупанти на території України володіють різною зброєю без “дозволів МВС”. Нонсенсом є розслідувати такі випадки за статтями 263 та 263-1 Кримінального кодексу України, жодного ресурсу держави не вистачить на такі розслідування щонайменше по кожному з понад півмільйона воєнних злочинців російської федерації, які перебувають на території України. Отже, такі обставини об’єктивно не дозволяють розслідувати і притягати до відповідальності за “незаконне володіння зброєю” на території України. За таких умов розслідування буде лише вибірковим і переважно лише по відношенню до громадян України.
4. Скасування цих статей також дозволить вивільнити мобілізаційний потенціал Національної поліції України в тисячі осіб, та спрямувати цих службовців, які володіють знаннями та мають досвід щодо поводження зі зброєю, на поповнення особового складу Національної гвардії України або перекваліфікацію на розслідування воєнних злочинів і захисту прав потерпілих українців.
5. Існуючими статтями 263 та 263-1 Кримінального кодексу України не досягається мети запобігання злочинам вчинених зі зброєю, бо через формальний склад не розслідують причини володіння чи торгівлі зброєю. Оскільки все кримінальне провадження зупиняється після отримання висновку експертизи, що зброя призначена і придатна для здійснення пострілу, і обвинувальний акт направляється до суду. Водночас не розслідується навіть провадження за статтею 262 Кримінального кодексу України (“викрадення зброї” або статтею 410 Кримінального кодексу України “викрадення військової зброї”), адже зброю можна або придбати, або вкрасти, або виготовити.
6. Володіння зброєю так званими “кримінальними елементами” треба розслідувати як готування чи замах на інші злочини (розбій, теракт, злочини про життя і здоров’я, воєнні злочини тощо). Лише в такому випадку можна гарантувати дійсне запобігання злочинності, без формального підходу до розслідування задля “показників”.
7. Кримінальні провадження за чинною статтею 263 Кримінального кодексу України часто використовуються не для підтримання правопорядку, а як політичні переслідування (справи Стерненка, “Грека”, “Барса” потерпілих волонтерів від “справи Шеремета”, реконструктора Дуборовсього, численних колекціонерів, “справи про три патрони щодо військовослужбовців”, тощо).
8. Положення статей 263 і 263-1 Кримінального кодексу України містять лише формальний склад злочину, тобто виробництво чи володіння зброєю не заподіює нікому шкоди. Торгівля зброєю є ліцензійним видом діяльності і за порушення ліцензійних норм закон передбачає лише адміністративну відповідальність (частина 3 статті 20 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності”).
9. Вилучення статей 263 і 263-1 Кримінального кодексу України в чинній редакції відновить конституційний правопорядок, бо за цими статтями особи притягаються до відповідальності формально, не порушуючи жодну норму закону. А інкриміновані порушення Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів (затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 21.08.1998 № 622), позбавлені правової визначеності.
10. Порушення інструкцій Міністерства внутрішніх справ може мати наслідком лише адміністративну відповідальність, а не кримінальну, оскільки кримінальна відповідальність передбачає умовою порушення Конституції України чи законів України. Так існує відповідальність за ст. 190 Кодексу України про адміністративні правопорушення (володіння зброєю без дозволу) та 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (господарська діяльність без ліцензії), санкції обох статей передбачають конфіскацію. При цьому на перехідний період зміни правозастосовчої практики пропонується статтю 190 Кодексу України про адміністративні правопорушення викласти в новій редакції, яка б в повній мірі була тотожна ст. 263 Кримінального кодексу України, за виключенням посилання на закон, яким передбачається дозвіл.
11. Вилучення ст. 263-1 Кримінального кодексу України, яка була додана за часів президентства Януковича, стане сигналом для розвитку зброярського підприємництва та належної конкуренції, без остраху бути притягнутий до відповідальності фактично за допомогу Збройним Силам України.

Передбачається, що вилучення статей 263 та 263-1 Кримінального кодексу України призведе до збільшення виробництва зброї і боєприпасів та конкуренції в цій сфері, бо виробництво військової зброї не ліцензується Законом з 2015 року, але традиційно вважається забороненим у зв’язку з наявністю статті 263-1 Кримінального кодексу України. Вилучення статті 263 Кримінального кодексу України в нинішній редакції забезпечить правову визначеність для громадян в реалізації конституційного права на самозахист, гарантованого статтею 27 Конституції України.

Крім цього, з’явиться можливість вивільнення людського ресурсу Національної поліції України, прокуратури і суду для залучення під потреби мобілізації до Національної гвардії України або перепрофілювання на належне розслідування військових злочинів, зокрема і забезпечення прав потерпілих на заявлення цивільних позовів щодо компенсації моральної та матеріальної шкоди завданих агресією РФ.

Раніше ми повідомляли, що українське законодавство регламентує порядок отримання дозвільних документів на зберігання та подальше використання зброї. Якщо ці вимоги було порушено або зброю було використано для завдання шкоди інтересам суспільства, фізичній особі, безпеці держави, в дію вступають правові наслідки. Так, зважаючи на тип та тяжкість вчиненого діяння, особу можна притягнути не тільки до адміністративної, а й до кримінальної відповідальності.

Також важливо нагадати, що Наказом Міністерства внутрішній справ від 01.03.2022 року №170 «Про особливості видачі громадянам України дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської зброї та набоїв до неї під час дії воєнного стану» був змінений порядок видачі дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської зброї та набоїв (далі-дозвіл) на час дії воєнного стану на території України.

Заступник міністра внутрішніх справ Богдан Драп’ятий розповів, що закон про цивільну вогнепальну зброю регулюватиме, а не легалізуватиме її обіг.

Читайте також: Гринкевичу пістолет можна, а вам – ні: що не так з правками до закону про зброю

• Набирає чинності Закон «Про адміністративну процедуру»: у Мін’юсті роз’яснили основні процедурні строки.
• Рада проголосувала законопроєкт про відповідальність за порушення комендантської години: визначено розмір штрафів.
• Законодавець визначає перелік місць, де забороняється куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет і кальянів.
• 28 грудня 2023 року президент Володимир Зеленський підписав Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо криміналізації контрабанди товарів та підакцизних товарів, а також недостовірного декларування товарів» від 09.12.2023 № 3513-IX.