У Держпраці роз’яснили основні функції служби охорони праці

Державна служба з питань праці пояснює, які основні функції служби охорони праці.

Функції служби охорони праці визначено у розділі 3 Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 15.11.2004 № 255 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12. 2004  за № 1526/10125.

До основних функцій служби охорони праці належить:

• розроблення спільно комплексних  заходів  для  досягнення  встановлених  нормативів та підвищення  існуючого  рівня  охорони   праці,   планів,   програм поліпшення   умов   праці,  запобігання  виробничому  травматизму, професійним   захворюванням,   надання    організаційно-методичної допомоги у виконанні запланованих заходів;
• підготовка  проектів  наказів  (розпоряджень)  з питань охорони  праці  і  внесення їх на розгляд роботодавцю;
• проведення перевірок дотримання працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці;
• проведення з працівниками вступного інструктажу з питань охорони праці;
• ведення обліку та проведення аналізу причин  виробничого травматизму,   професійних  захворювань,  аварій  на  виробництві, заподіяної ними шкоди;
• складання  за участю керівників підрозділів підприємства переліків професій,  посад і видів  робіт,  на  які  повинні  бути розроблені інструкції з охорони (безпеки) праці,  що діють в межах підприємства, надання методичної допомоги під час їх розроблення;
• участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, складанні санітарно-гігієнічної  характеристики  умов  праці працівників, проведенні внутрішнього  аудиту  охорони  праці  та атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці, розробленні  положень,  інструкцій,  інших актів  з охорони (безпеки) праці, що діють  у межах підприємства, організації навчання з питань охорони праці тощо;
• контроль за виконанням  заходів,  передбачених  програмами,  планами щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, своєчасним проведенням  необхідних випробувань  і  технічних оглядів устаткування, своєчасним проведенням навчання з питань охорони праці,  всіх видів інструктажу з охорони праці, забезпеченням працівників   відповідно до законодавства спецодягом, спецвзуттям та іншими  засобами  індивідуального та колективного захисту, дотриманням у   належному безпечному    стані    території підприємства, організацією робочих місць відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці тощо.

Закон України «Про охорону праці» передбачає кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та матеріальну відповідальність у разі порушення працівниками законодавства про охорону праці.

За порушення законодавства про охорону праці та невиконання приписів посадових осіб органів виконавчої влади з нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами виконавчої влади з нагляду за охороною праці до сплати штрафу в порядку, встановленому законом.

Сплата штрафу не звільняє юридичну або фізичну особу, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, від усунення виявлених порушень у визначені строки.

Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п’яти відсотків середньомісячного фонду заробітної плати за попередній рік юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Kрім відшкодування шкоди працівникам (внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання), роботодавець повністю відшкодовує збитки іншим підприємствам, громадянам і державі на загальних підставах у зв’язку з заподіянням шкоди при порушенні вимог охорони праці.

Раніше ми детально розглянули, що організація трудових відносин в умовах воєнного стану – це особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, котрі працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

А також пояснили деякі питання оформлення трудових відносин.

Окрім того, нагадали, що за загальним правилом трудовий договір укладається у письмовій формі. Статтею 24 КЗпП України визначено категорію осіб та обов’язкові випадки укладення трудового договору в письмовій формі. Водночас згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

Тобто, на час дії воєнного стану, майбутній працівник та роботодавець мають дійти згоди щодо форми трудового договору, яка може бути: усна або письмова. Якщо з працівником укладають усний трудовий договір, працівник має надати на це письмову згоду у вигляді заяви про прийняття на роботу.

Окремо поінформували, що Комітет Національної асоціації адвокатів України з питань трудового права зібрав у дайджест судову практику з трудових спорів за І квартал 2024 року.

Читайте також: Як працювати безпечно: рекомендації роботодавцям і працівникам

• У період простою між роботодавцем та працівником продовжує діяти трудовий договір. Проте в цей час працівники не виконують свої трудові обов’язки.
• Набув чинності Закон стосовно надання та використання відпусток: головні зміни.
• Згідно зі ст. 34 КЗпП простій — призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Підприємство, установа зобов’язані надавати працівникові навчальну відпустку саме в той час, який визначив навчальний заклад.
• Особливості виконання трудових обовʼязків за сумісництвом.
• Діти, які працюють, прирівнюються у правах до дорослих, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.
• Чим відрізняється простій від призупинення дії трудового договору пояснили у Координаційному центрі з надання правової допомоги.
• Право на працю в Україні реалізується переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем. Водночас чимало цивільно-правових договорів теж засновано на трудовій діяльності. Тому трудовий договір треба відрізняти від цивільно-правових договорів: авторського договору, договору підряду, договору доручення та інших цивільно-правових угод, реалізація яких також пов’язана із трудовою діяльністю фізичних осіб. Який договір краще укласти, необхідно визначити самостійно.