Трудові права осіб з інвалідністю: роз’яснення Держпраці
Особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист
В Україні особи з інвалідністю володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, що закріплені Конституцією України та іншими законодавчими актами.
Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття (частина перша статті 23 Загальна декларація прав людини.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права осіб з інвалідністю держави-учасниці, які підписали зазначену конвенцію визначили право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю.
Особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (стаття 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).
Встановлюють інвалідність експертним обстеженням особи в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров’я України. Обсяг та види потрібного соціального захисту особи з інвалідністю визначаються його індивідуальною програмою медичної, соціально-трудової реабілітації та адаптації. Див. додатково консультацію «Інвалідність та порядок її встановлення».
Обов’язок роботодавців надавати особам з інвалідністю роботу передбачено статтею 172 Кодексу Законів про працю України. За кожне робоче місце призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю сплачують Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.
Особи з інвалідністю мають право працювати на підприємствах, а також займатися підприємницькою чи іншою діяльністю, яка не заборонена законом, тобто реалізовувати свої творчі та виробничі здібності, відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII від 21.03.1991 р. Водночас роботодавці, керуючись ст. 18 Закону № 875-XII, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для осіб з інвалідністю, зокрема спеціальні робочі місця.
Фахівці Держпраці нагадали роботодавцям про трудові права осіб з інвалідністю.
Роботодавцям потрібно пам’ятати, що:
- при прийомі на роботу працівника з інвалідністю не встановлюється випробовувальний термін;
- інвалідність є поважною причиною для розірвання трудового договору, укладеного на визначений строк;
- відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, переведення працівника з інвалідністю на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан працівника з інвалідністю перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенням здоров’я осіб з інвалідністю;
- при скороченні чисельності або штату, переважне право залишатися на роботі при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації надається інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Акцентуємо, що підприємства, які використовують працю інвалідів, мають створити для них умови праці з урахуванням рекомендацій МСЕК та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. При укладенні трудового договору громадяни з інвалідністю мають надати роботодавцеві, серед іншого, довідку МСЕК та виписку з акта огляду в МСЕК, а також індивідуальну програму реабілітації (ч. 2 ст. 24 КЗпП).
Варто також додати, що працівники з інвалідністю можуть скористатися правом піти в щорічну оплачувану відпустку повної тривалості ще до настання 6-місячного строку безперервної роботи на цьому підприємстві. При цьому за ст. 6 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15.11.1996 р. тривалість щорічної основної відпустки для працівників з інвалідністю становить: 30 календарних днів — для осіб з інвалідністю I та II груп; 26 календарних днів — для осіб з інвалідністю III групи.
Разом з тим, такі працівники, відповідно до п. 6 та 7 ч. 1 ст. 25 Закону № 504/96-ВР, мають право на відпустку без збереження заробітної плати: до 30 календарних днів щорічно — особам з інвалідністю III групи; до 60 календарних днів щорічно — особам з інвалідністю I та II груп.
Працівники, які отримали на підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання, мають переважне право на залишення на роботі при скороченні штату або чисельності працівників, якщо за кваліфікацією та продуктивністю праці вони не поступаються іншим працівникам.
Своєю чергою, законодавство не забороняє звільняти з роботи працівників з інвалідністю з причин не пов’язаних з інвалідністю – прогул, порушення трудової дисципліни тощо.
- Проведення індексації зарплати у 2024 році: роз’яснення Держпраці.
- Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачає підвищення у 2024 році, зокрема, розмірів прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати.
- Згідно зі статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” право на призначення пенсії за віком мають чоловіки та жінки після досягнення 60, 63 або 65 років.
- На що вплинуть нові розміри мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму: роз’яснення ДПС.