Стягнення аліментів з особи, котра перебуває за кордоном

14 Жовтня, 2024 в 08:16

Україна є стороною низки багатосторонніх міжнародних договорів, що регулюють питання стягнення аліментів за кордоном

Обидва батьки, незалежно від їхнього статусу чи місця проживання, несуть рівну відповідальність за добробут своїх дітей.

Зауважимо, аліменти – це кошти для харчування, одягу та інші побутові потреби, які закон зобов’язує виплачувати одного з подружжя іншому. Відсутність офіційних доходів у батьків не позбавляють їх від обов’язку утримувати неповнолітню дитину, а лише дають додаткові «пільги» при визначенні розміру та стягненні аліментів.

Про особливості стягнення аліментів з особи, що перебуває за кордоном, розповіли у Мін’юсті.

За наявності рішення суду України про стягнення аліментів

У разі якщо особа (боржник) перебуває або отримує доходи за кордоном, зацікавлена особа (стягувач) має право звернутися до компетентних органів цієї держави з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України про стягнення аліментів.

Україна є стороною низки багатосторонніх міжнародних договорів, що регулюють питання стягнення аліментів за кордоном, серед яких:

  • Конвенція про стягнення аліментів за кордоном 1956 року;
  • Конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов’язань про утримання 1973 року;
  • Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року.

Крім того, Україна є державою-учасницею багатьох двосторонніх міжнародних договорів про правову (правничу) допомогу у цивільних справах, положення яких передбачають взаємне визнання і виконання судових рішень у цивільних справах, і на підставі яких можливо вирішити питання про визнання та виконання рішень судів на території іноземних держав.

Перелік міжнародних договорів з питань міжнародно-правового співробітництва у цивільних та кримінальних справах розміщено на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

Перевірити чинність договорів у відносинах з певною державою можна за посиланням.

Від 29 грудня 2023 року для України припинила дію Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до неї 1997 року.

Для належного виконання положень вищезазначених міжнародних договорів затверджені:

З метою звернення з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України до компетентного органу запитуваної держави заінтересована особа звертається до суду України, який ухвалив рішення, для отримання документів, передбачених міжнародним договором України. У більшості випадків це:

  • засвідчена належним чином копія судового рішення;
  • довідка про те, що рішення набрало законної сили, якщо це не випливає безпосередньо з тексту рішення;
  • довідка стосовно виконання частини рішення або невиконання рішення на території України;
  • якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні — довідка про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день та час судового розгляду, та копії документів справи, що підтверджують повідомлення відповідача належним чином про час та місце судового розгляду справи.

Документи, що надає суд України, засвідчуються підписом судді і скріплюються гербовою печаткою суду України.

До клопотання та документів, що до нього додаються, надається їх переклад на мову запитуваної держави або на мову, визначену міжнародним договором України.

У разі, якщо згідно з міжнародним договором України клопотання подається заінтересованою особою до суду України, який ухвалив рішення, такий суд надсилає клопотання та додані до нього документи до Мін’юсту через міжрегіональне управління або його відповідний структурний підрозділ для направлення до компетентного органу іноземної держави. Клопотання про визнання і виконання рішення може бути подане безпосередньо до компетентного суду іноземної держави.

Рішення суду України підлягає виконанню на території іноземної держави після визнання та надання компетентним органом цієї держави дозволу на його виконання. Виконується рішення на території іноземної держави відповідно до законодавства цієї держави.

За відсутності судового рішення про стягнення аліментів

Згідно з частиною четвертою статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» однією з підстав визначення підсудності справ судам України є факт проживання позивача у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства в Україні.

Згідно зі статтею 77 цього Закону підсудність судам України є виключною, якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні.

Статтею 28 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

За наявності відповідних підстав для визначення підсудності справи судам України заявник має право звернутися до суду України із позовною заявою і після винесення судом України такого рішення можливо звертатися до компетентних органів іноземної держави з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України.

В інших випадках вбачається доцільним звертатися до держави, суди (органи) якої компетентні розглядати справу про стягнення аліментів.

На підставі Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року також можливо звернутися до компетентного органу іноземної держави із заявою про винесення рішення про стягнення аліментів,  у тому числі у випадках, коли є необхідним установлення батьківства.

Щодо осіб, які перебувають на території РФ

Між Україною та РФ відсутні чинні міжнародні договори, які б регулювали питання співробітництва компетентних органів щодо взаємного визнання та виконання судових рішень у цивільних справах.

За відсутності міжнародного договору питання щодо виконання рішення суду України на території іноземної держави на основі принципу взаємності може бути порушено, якщо це передбачено законодавством іноземної держави.

Зацікавлена особа може звернутись з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України до компетентних органів іноземної держави безпосередньо або за посередництвом адвоката (участь адвоката може бути передбачена як обовʼязкова законодавством іноземної держави в окремих категоріях справ).

При розгляді компетентними органами будь-якої держави питання про визнання і виконання іноземного судового рішення, до увагу береться компетенція суду, що постановив рішення, підтвердження про участь боржника у розгляді справи або його належне повідомлення про розгляд справи і про вручення боржнику копії рішення.

Справа про визнання і виконання іноземного судового рішення розглядається, якщо на території відповідної держави проживає боржник або знаходиться належне йому майно.

Перелік документів, що надаються разом з клопотанням про визнання і виконання, а також вимоги щодо їх засвідчення, за відсутності міжнародного договору визначаються законодавством тієї держави, де вимагається виконання.

Додамо, згідно з частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України” на 2024 рік прожитковий мінімум становить:

  • на дітей до 6 років — 2 563 грн;
  • на дітей від 6 до 18 років — 3 196 грн.

З січня 2024 року мінімальний гарантований розмір аліментів становить:

  • для дітей до 6 років — 1 281,5 грн;
  • для дітей від 6 до 18 років — 1 598 грн.

Як визначають розмір аліментів

З огляду на фактор кількості дітей, схема розрахунку становить:

  • на одну дитину — 1/4 від доходу;
  • на двох — 1/3 від доходу;
  • на трьох і більше — 1/2 від доходу.

Однак суд може враховувати, зокрема, і стан здоров’я та матеріальний стан дитини та платника аліментів, наявність інших дітей та непрацездатних родичів (чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина), права власності (нерухомість, автомобіль тощо), витрати/доходи платника тощо.

Чим відрізняється гарантований розмір аліментів від рекомендованого

Гарантований розмір аліментів на одну дитину — це мінімальний розмір, який сплачує батько чи матір у випадку, коли їхні доходи низькі. А рекомендований розмір — це той, який встановлює суд у разі достатності заробітку платника аліментів.

Щодо максимальної суми аліментів, то вона не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів:

  • до 6 років — 25 630 грн;
  • від 6 до 18 років — 31 960 грн.

Відповідальність за прострочення сплати аліментів

Відповідальність за прострочення сплати аліментів встановлена частиною першою статті 196 Сімейного кодексу України, а саме: «У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості».

У разі застосування до особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих таких заходів примусового виконання (Дивитись додатково: п. 2.4 та п. 4.2 даної консультації).

Отже, повинні бути в наявності дві складові для застосування вказаної відповідальності:

  • Заборгованість виникла зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками (нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів на дитину згідно з частиною першою статті 189 СК України;
  • Наявність винних дій особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, що призвели до виникнення заборгованості.

Відповідальність, застосовується не тільки щодо аліментів на дитину, а і щодо стягнення аліментів іншим особам, які визначені СК України (частина п’ята статті 194 СК України).

За несплату аліментів у відсотках від суми заборгованості до боржників застосовуються такі штрафи:

  • понад 1 рік – 20%;
  • понад 2 роки – 30%;
  • понад 3 роки – 50%.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами;

3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями українського виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;

4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.

Після сплати заборгованості обмеження знімають у повному обсязі.

Адміністративна відповідальність. Згідно зі ст. 183-1 КУпАП, несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, — тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.

Кримінальна відповідальність. Згідно зі ст. 164 ККУ, злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, — карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім (частина третя статті 196 СК України).

До відповідальності не можна притягнути платника аліментів, якщо заборгованість за аліментами утворилася з незалежних від платника аліментів причин, зокрема, у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками тощо (пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Варто зауважити, одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.

Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.

Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, або за рішенням суду.

Так, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі, виходячи із інтересів дитини.

Тоді як за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і, разом з тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов’язання.

При визначенні розміру аліментів суд враховує:

  • стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
  • стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
  • наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
  • інші обставини, що мають істотне значення.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Так, розмір аліментів визначається виключно судом і у кожному конкретному випадку окремо.

Раніше ми поінформували про особливості стягнення аліментів з військовослужбовців.

Читайте також: Добровільний договір про сплату аліментів: як укласти