Спільне проживання сторін не є підставою для звільнення від сплати аліментів: позиція суду

19 Жовтня, 2024 в 12:41

Обставина спільного проживання не є доказом надання матеріальної допомоги дружині та дітям, а відтак ця обставина не може слугувати підставою звільнення від сплати аліментів, оскільки не скасовує обов’язку сплачувати аліменти на утримання дітей

Обидва батьки, незалежно від їхнього статусу чи місця проживання, несуть рівну відповідальність за добробут своїх дітей.

Зауважимо, аліменти – це кошти для харчування, одягу та інші побутові потреби, які закон зобов’язує виплачувати одного з подружжя іншому. Відсутність офіційних доходів у батьків не позбавляють їх від обов’язку утримувати неповнолітню дитину, а лише дають додаткові «пільги» при визначенні розміру та стягненні аліментів.

Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу позивача, подану на рішення місцевого суду, яким йому відмовлено у задоволенні позову про звільнення від сплати заборгованості по аліментах. Апелянт просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове — про задоволення позовних вимог. Про це мовиться у відповідній Постанові Рівненського апеляційного суду від 1 жовтня 2024 року у справі № 569/5381/24 (провадження № 22-ц/4815/926/24).

Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні апеляційної скарги позивача, вважаючи рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, який правильно, всебічно та повно встановив обставини справи, характер правовідносин, що виникли між сторонами та застосував правові норми при вирішенні цього спору.

Суду відомо, що у зареєстрованому між сторонами шлюбі народилося двоє дітей. Після розірвання шлюбу відповідачка звернулася до суду із позовом про стягнення аліментів. Рішенням Рівненського апеляційного суду з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання дітей до досягнення ними повноліття.

Через дев’ять років сторони зареєстрували повторний шлюб, у якому народилася третя дитина, після чого подружжя вдруге розірвало шлюб.

Судовим наказом місцевого суду стягнуто з позивача на користь відповідачки аліменти на утримання малолітньої дитини до досягнення нею аліментів.

Рішенням суду першої інстанції, крім того, стягнуто з позивача на користь відповідачки аліменти на утримання повнолітнього сина-студента, до закінчення навчання у виші, але не пізніше досягнення ним 23 років.

Торік місцевий суд видав виконавчий лист про стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів на утримання двох дітей, починаючи з дня подання позову до суду — лютого 2012 року, а державний виконавець постановою відкрив виконавче провадження. Заборгованість зі сплати аліментів на день розгляду позову в суді за дев’ять років складає значну суму.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач стверджував, що обставини проживання з відповідачкою в повторному шлюбі, ведення спільного господарства і бюджету після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів, народження третьої дитини є обставинами, що мають істотне значення, та підставами, передбаченими ч. 2 ст. 197 Сімейного кодексу України (далі у тексті — СК України) для звільнення його від заборгованості зі сплати аліментів на двох старших дітей.

Відповідно до ч.1 ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред’явленню виконавчого листа до виконання.

У матеріалах справи відсутні належні, достатні та достовірні докази, які б підтверджували факт надання позивачем матеріальної допомоги відповідачці та їх спільним дітям під час спільного проживання, а також розмір матеріальної допомоги та її призначення. Сама обставина спільного проживання сторін не є доказом надання позивачем матеріальної допомоги дружині та дітям, а відтак ця обставина не може слугувати підставою звільнення від сплати аліментів, оскільки не скасовує обов’язку позивача сплачувати аліменти на утримання дітей, які стягнуті судовим рішенням, та не звільняє його від цього зобов’язання.

Позивач надав суду квитанції про сплату за проживання сина-студента в гуртожитку та про переказ синові власних коштів за три місяці, однак ці платіжні документи не є належним підтвердженням сплати аліментів на утримання дітей за рішенням суду з огляду на відмітки призначення цих платежів.

Доводи апеляційної скарги про матеріальну неспроможність позивача сплачувати заборгованість по аліментах, оскільки в нього відсутні доходи за певний період, а єдиним надходженням є пенсія інваліда ІІІ групи загального захворювання, апеляційний суд оцінив як такі, що не можуть слугувати підставою для звільнення його від сплати заборгованості по аліментах.

Позивач не надав суду доказів, що у зв’язку з інвалідністю він потребує додаткових витрат на лікування, обстеження, реабілітацію. Не довів позивач обставину неспроможності працювати у зв’язку зі станом здоров’я, оскільки ІІІ група інвалідності не встановлює обмежень для її носія щодо працездатності.

Колегія суддів, залишаючи оскаржуване рішення без змін, погодилася із висновком місцевого суду щодо суперечливої позиції апелянта, який, вказуючи на відсутність у нього доходу як фізичної-особи підприємця та отримання ним лише незначної пенсії у зв’язку з інвалідністю, одночасно стверджує, що сплачує щомісячно на утримання дітей аліменти в розмірі 6 000 гривень, оплачує комунальні послуги за квартиру, де проживає відповідачка з їхніми дітьми, оплачує додаткові витрати на повнолітнього сина, який навчається, сплачує кредит, і це не може свідчити про його скрутне матеріальне становище.

Адміністративна відповідальність. Згідно зі ст. 183-1 КУпАП, несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, — тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.

Кримінальна відповідальність. Згідно зі ст. 164 ККУ, злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, — карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Варто зауважити, одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.

Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.

Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, або за рішенням суду.

Так, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі, виходячи із інтересів дитини.

Тоді як за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і, разом з тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов’язання.

При визначенні розміру аліментів суд враховує:

  • стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
  • стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
  • наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
  • інші обставини, що мають істотне значення.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Так, розмір аліментів визначається виключно судом і у кожному конкретному випадку окремо.

Раніше ми поінформували про особливості стягнення аліментів з військовослужбовців.

Читайте також: Добровільний договір про сплату аліментів: як укласти