Рекрутинг молоді від президента поглиблює несправедливість щодо військових – що варто зробити натомість

Володимир Зеленський озвучив перелік бонусів для рекрутів у віці від 18 до 25 років, якщо ті зголосяться вступити на військову службу до досягнення мобілізаційного віку. Серед них – пільгові умови іпотеки (0%), безперешкодне отримання вищої освіти, грошові виплати і найголовніше – нібито чіткий строк служби (контракт на 1 рік).

Ініціатива президента має серйозний недолік морально-психологічного характеру. Якщо 24-річний рекрут може отримати пільгову іпотеку за укладення контракту на 1 рік, то чому його 26-річний побратим може розраховувати лише на те, щоб укласти контракт, або бути “бусифікованим” на невизначений строк і без будь-яких бонусів? В чому принципова різниця між цими людьми для війська, щоб ставити їх в настільки різні умови?

Сама по собі ініціатива президента є давно назрілою і правильною. В умовах, коли армії гостро бракує людей, держава так чи інакше мусить шукати шляхи їх залучення. Емоційний порив, який в лютому 2022 року привів тисячі українців до військкоматів на сьогодні себе вичерпав, як і резерв ветеранів АТО/ООС, сформований з 2016 року. А наслідки застосування одного лиш методу “батога” (точніше “бусика”) ми бачимо по тому рівню соціальної напруги, який існує в суспільстві навколо цього питання. 

Тож пошук “пряника” був лише справою часу, особливо враховуючи те, що ефект “100 000” за кожен місяць на передовій, які нардепи запровадили в лютому 2022 року, радше з переляку, ніж за результатами тверезого розрахунку – вичерпався. Та й з самою цією сумою є чимало нюансів, як і з багатьма іншими виплатами в ЗСУ, що тільки поглиблює недовіру громадян до держави у настільки доленосному питанні.

Проте, в нинішньому форматі  ініціатива президента створює проблем чи не більше, ніж пропонує рішень. Питання про те, де брати на це все гроші, ми не торкатимемось, адже вочевидь, якщо влада може собі дозволити роздати 15 мільярдів гривень на кешбек і підтримку рейтингу, чи сумнівні схеми з будівництвом атомних електростанцій з російськими енергоблоками, то й на відсотки за іпотекою і оплату навчання рекрутів знайдеться. В крайньому разі можна підписати закон про збільшення “тютюнових” акцизів, який мав набрати чинності ще 1 січня і вже приніс би бюджету більше мільярда гривень… 

Все це, звісно, сарказм, але в будь-якому випадку – існують як шляхи залучення коштів для стимулювання до мобілізації, так і способи спрямування цих коштів назад в економіку держави, що дасть ефект точно не менший, ніж сумнозвісні програми “національний кешбек” і “1000 Зеленського”, які сумарно принесли АЖ ЦІЛИХ 0,024% ВВП України.

Логічним кроком було б поширення ініціативи з бонусами на всіх рекрутів, незалежно від їхнього віку. Інакше ті, хто прийшов за повісткою чи приїхав на “бусику” усвідомлять, що держава їх знецінює, вимагаючи фактично того ж самого, що й від людей, які матимуть додаткову винагороду. Ще більш знеціненими почуватимуться й ті 18-25-річні, які добровільно мобілізувались до запровадження ініціативи президента. Подібний підхід створить ще одну лінію розколу в і так травмованому суспільстві та стане подарунком для російської пропаганди.

Що можна зробити натомість

Перше – розповсюдити програму стимулів на всіх військовозобов’язаних, військовослужбовців та ветеранів. Адже суспільству і державі потрібні укомплектовані підрозділи, а не підрозділи, укомплектовані саме 18-25-річними.

Друге – прив’язати всі бонуси до грошового еквівалента. Людство вигадало гроші саме як універсальне мірило цінності речей, і варто цим користуватись. Якщо комусь не потрібне безплатне навчання, але потрібні ще кількасот тисяч гривень на іпотеку – то чому держава має вирішувати за цю людину, куди вона витратить свої кошти, якщо фінальна сума все одно та сама. 

Монетизація бонусів зробить програму універсальною – комусь не потрібне житло, але потрібен автомобіль чи кошти на власну справу, і можливість отримати саме те, що тобі потрібно стане значно кращим стимулом, ніж можливість отримати те, що вибрав якийсь випадковий чиновник.

Третє – слід розуміти, що державі не потрібні “Х” підписаних контрактів. Держава потребує людей, здатних ефективно та якісно виконувати свою роботу впродовж невизначеного періоду часу (або кількох періодів з перервами). Відтак і програма бонусів має передбачати їхнє збільшення залежно від того, які заохочення отримав військовий за час бойових дій, як довго він воює, які завдання виконує. І саме монетизація бонусів дозволить зробити цю градацію максимально гнучкою та ефективною. Як і дозволяє скасувати та повернути їх, якщо військовослужбовець самовільно полишає службу чи діє на шкоду державі.

З цього пункту слід також передбачити виняток – незалежно від часу, місця та результатів служби, смерть чи тяжке поранення (що тягне за собою втрату працездатності), пов’язані з несення служби, мають передбачати надання бонусів у повному обсязі, і особливо – можливість їх успадкувати. Незахищеність, як власна, так і родини, є одним з найсильніших стримуючих факторів. Цей фактор не зникає, навіть якщо людину вже мобілізували в той чи інший спосіб. Адже пам’ятаємо, що метою будь-якої мобілізації чи рекрутингу є не “Х” прізвищ у звітах, а залучення мотивованих і спроможних виконувати завдання людей.

Четверте і напевно найголовніше – незалежно від того, як розвиватимуться події, чи настане припинення вогню найближчим часом, чи вдасться досягти домовленості про завершення війни (очевидно тимчасове), Україні в будь-якому випадку буде потрібна велика, навчена та боєготова армія. 

Відповідно й будь-які ініціативи щодо залучення цивільних до військової служби, формування резервів, супроводу ветеранів тощо, мають керуватися насамперед ідеєю заохочення людей до того, щоб залишатися у війську – чи на дієвій службі, чи в резерві. Це передбачає як очевидні речі, на зразок чітких строків та місця служби, що дозволить поєднувати цивільну кар’єру з військовим обов’язком, так і систему накопичувальних і “відкладених” бонусів. 

Це дозволить зменшити тиск на економіку в короткостроковій перспективі, але й дасть певні довгострокові гарантії людям. Подібні заходи потребуватимуть докорінної реформи пенсійної системи, зокрема й скасування нинішніх спецпенсій та створення механізму, який запобігатиме повернути спецпенсії через суд. На щастя, на тлі скандалів з прокурорами з інвалідністю та півмільйонними пенсіями людей на кшталт Ківалова, такі рішення матимуть позитивне сприйняття в суспільстві, що полегшить для чутливого до рейтингу президента їхнє впровадження.

У підсумку – ініціатива Володимира Зеленського, озвучена ним у понеділок під час брифінгу з президенткою Європейського Інвестиційного Банку, найімовірніше матиме близький до нульового ефект, якщо оцінювати її з точки зору обсягів рекрутингу. Як через те, що вікова категорія, про яку йдеться, є чисельно найменшою в нинішньому суспільстві, так і через високий рівень недовіри до самої ідеї мобілізації, викликаний численними прорахунками в її проведенні. Допущеними, зокрема, і самим Зеленським.

Обсяги мобілізаційного потенціалу України – жовтим виділено вікові категорії чоловіків, які підлягають мобілізації, світлішим – чисельність чоловіків 18-25 років

А якщо оцінювати ініціативу президента, в її нинішньому вигляді, з точки зору впливу на мораль військовослужбовців та тих, хто підлягає мобілізації, то вона є радше шкідливою, ніж корисною. 

Не зовсім зрозуміло, чим президент керувався, презентуючи цю ідею. Чи то намаганням хоч якось виправити власні рішення, що призвели до низької ефективності мобілізації, чи то продемонструвати якусь турботу про молодих рекрутів, чи то тиском з боку США та сподіванням якось уникнути вкрай непопулярного рішення про зниження мобілізаційного віку.

В будь-якому випадку, потенційно хороший задум на сьогодні виглядає зіпсованим вкрай непродуманою стратегією втілення. Залишається сподіватись, що ініціативу президента доопрацюють, усунувши найбільш кричущі проблеми та несправедливі рішення.