Питання захисту прав добросовісних набувачів у спорах про повернення майна державі

Встановлення добросовісності набуття майна покладається на набувача, який має довести, що він набув майно оплатно і що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати

Осіб, які придбали майно у власників, що не мали права на відчуження цього майна, називають «добросовісними набувачами». Як захистити їхні права у категорії спорів про повернення цього майна у державну власність?

Відповідь на це запитання шукали адвокати та судді під час круглого столу на тему «Обговорення проблемних питань захисту права власності добросовісних набувачів у спорах за позовами прокурорів про повернення/витребування майна у державну власність», який організували комітети НААУ з питань захисту бізнесу та інвесторів і з питань аграрного, земельного та довкілевого права, повідомляє Національна асоціація адвокатів України.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Зауважимо, примусове відчуження майна – позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Примусове вилучення в Україні об’єктів права власності РФ та її резидентів – примусове вилучення об’єктів права власності російської федерації та об’єктів права власності її резидентів з мотивів суспільної необхідності (включаючи випадки, за яких це настійно вимагається військовою необхідністю) на користь держави Україна на підставі і в порядку, встановлених Законом.

Добросовісний набувач — набувач, який не знав і не міг знати, що він придбав майно у особи, яка не мала права це майно відчужувати. Римське право допускало вилучення майна у добросовісного набувача через віндикаційний позов.

Стаття 388 ЦК України характеризує право власника на витребування майна від добросовісного набувача в наступних випадках:

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

• було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
• було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
• вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Закон розрізняє два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно-правові наслідки. Власник визнається добросовісним, якщо, здобуваючи річ, він не знав і не повинний був знати про те, що відчужуватель речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо власник речі знав, чи принаймні, повинний був знати, що здобуває річ в особи, що не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним.

Встановлення добросовісності набуття майна покладається на набувача, який має довести, що він набув майно оплатно і що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Наприклад, добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було зареєстровано за відчужувачем такого майна або в цьому Реєстрі речових прав був запис про судовий спір щодо цього майна.

Тому, щоб запобігти ризикам набуття статусу добросовісного набувача в розумінні ст.88 ЦК України, щонайменше необхідно перевіряти документи контрагента, що підтверджують його право власності на майно і відповідні  державні реєстри (Єдиний державний реєстр судових рішень, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, Автоматизовану систему виконавчого провадження, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (у разі купівлі нерухомості).

Правовою основою примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану є Конституція України, Закон України “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану”, інші закони України та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні, затверджений Верховною Радою України.

Заступник голови Комітету НААУ з питань захисту бізнесу та інвесторів Сергій Лисенко окреслив проблематику, яка виникає в судовій практиці під час розгляду справ за позовами прокурорів щодо витребування майна у добросовісних набувачів у державну власність.

Секретар Комітету НААУ з питань захисту бізнесу та інвесторів Кирило Кузнецов акцентував на відсутність законодавчого визначення «добросовісного набувача», а також виокремив низку критеріїв з огляду на постанову ВП ВС від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, які вказують на наявність такого статусу, а саме:

• 1) чи поводилася особа добросовісно на стадії, що передувала отриманню земельної ділянки з державної/комунальної власності;
• 2) якщо набувач отримав земельну ділянку від приватної особи, яка незаконно її набула з державної/комунальної власності, чи міг кінцевий набувач, виявляючи розумну обачність, це з’ясувати (наприклад, під час візуального огляду ділянки, ознайомленням із певними документами);
• 3) чи існують зв’язки між кінцевим і первісним набувачами земельної ділянки з державної/комунальної власності (наприклад, родинні, дружні, робочі, ділові, зокрема через спільну участь у юридичних особах).

Також він акцентував на окрему думку, викладену у постанові ВП ВС від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, щодо необхідності встановлення чи була або могла бути особа на момент придбання спірної земельної ділянки обізнаною з її фактичним місцезнаходженням, природними властивостями, доступною для ознайомлення документацією для встановлення пропорційності витребування спірної земельної ділянки легітимній меті застосування такого обмеження права на мирне володіння майном, жодною нормою чинного законодавства не врегульована.

Доповідач порушив питання ефективності та узгодження з нормами процесуальних кодексів положень проекту Закону № 9302, яким передбачено зміни до ст. 390 Цивільного кодексу (зміни стосуються норми про те, що суд одночасно із задоволенням позову про витребування майна від добросовісного набувача повинен розв’язати питання про відшкодування добросовісному набувачеві понесених ним витрат на придбання майна).

Суддя Касаційного господарського суду Юрій Чумак наголосив, що однією з важливих складових доказування в цій категорії справ є питання встановлення наявності або відсутності волі власника майна, держави в особі органу влади, на вибуття з володіння належного їй майна, як цього вимагає ч.1 ст.388 ЦК.

Він також акцентував, що під час представництва в суді добросовісних набувачів адвокат повинен займати активну позицію, звертати увагу суду на необхідність дотримання принципів і гарантій захисту права власності, актуальну практику Європейського суду з прав людини. Водночас суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися у змагальність процесу та розглядати ті питання, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовій практиці до кінця не розв’язана проблема захисту прав добросовісного набувача, за якої він втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат. За практикою рішень ЄСПЛ (справа «Фрессо і Руар проти Франції») така конструкція є неприйнятною і може трактуватися як свавільне втручання держави у права людини без нагальної на те потреби.

Під час розгляду таких категорій справ вбачається певне зловживання з боку прокуратури своїм процесуальним становищем. Один із прикладів, коли прокурори з метою встановлення певних фактів порушень чинного законодавства у кримінальному провадженні звертаються до господарських судів з відповідними позовами.

Лисенко зазначив, що суди, зокрема касаційної інстанції, досить поверхнево розглядають, а інколи і взагалі не досліджують дотримання прокуратурою важливих принципів легітимної мети, справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов’язаними із втручанням та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, принципу належного урядування, коли саме держава повинна бути відповідальною за порушення, які допустили органи влади під час відчуження майна, що призвело до негативних наслідків у вигляді витребування майна у добросовісного набувача. На ці та інші питання щодо дотримання гарантій права власності, закріплених у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, звернули уваги судді Верховного Суду в окремій думці до постанови ВП ВС від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14ц.

У підсумку доповідачі презентували низку шляхів захисту прав добросовісних набувачів:

• ініціювання судового провадження до власника земельної ділянки про відшкодування витрат на утримання та збереження земельної ділянки, здійснених із часу, з якого власникові належить право на її повернення, а у разі здійснення поліпшень земельної ділянки, які не можуть бути відокремлені від неї без завдання їй шкоди, – про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки на підставі висновків Верховного Суду, які були викладені у постанові ВП ВС від 07.11.2018 № 488/6211/14-ц;
• ініціювання судового провадження до продавця земельної ділянки, а також державного органу (внаслідок дій якого порушено порядок відведення земельної ділянки) про відшкодування збитків внаслідок неналежного виконання зобов’язань на підставі висновків Верховного Суду, які були викладені у постанові ВП ВС від 29.05.2019 № 367/2022/15-ц, від 12.06.2019 №487/10128/14.

Варто зауважити, що у добросовісного власника майно може бути витребуване не завжди. Можливість витребування майна від добросовісного набувача залежить від того, як придбане ним майно – відплатно чи безвідплатно.

Власник може витребувати майно від добросовісного набувача лише у випадку, коли воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, поза їх волею, та коли такий набувач набув майно за відплатним договором. Якщо майно було загублено власником, викрадено в нього чи вибуло іншим шляхом поза його волею, то воно підлягає поверненню власнику, хоча б добросовісний набувач і придбав річ оплатно. Це ж правило діє і тоді, коли річ вибула з володіння особи, якому власник передав її за договором.

Власник має право витребувати майно від добросовісного набувача в усіх випадках, коли він набув його безвідплатно.

Якщо майно було набуте певною особою поза волею власника і це порушує права та законні інтереси власника, він може звернутися за судовим захистом своїх порушених права – пред’явити до добросовісного набувача позов про витребування майна.

Стаття 388 ЦК України, передбачає не тільки втрату чи розкрадання як підставу для захисту інтересів власника шляхом віндикації, але й інші випадки, хоча закон їх не перелічує. Головне, щоб майно вибуло з володіння власника не з його волі (пожежа, повінь і інші стихійні явища, у зв´язку з якими річ вибуває з володіння власника фактично поза його волею). У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням (він може передати її на зберігання), власник несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Якщо власник неналежним чином поставився до вибору особи, яка б заслуговувала довіри, то він позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не виправдала його довіру за договором.

Відповідно до статті 389 ЦК України від добросовісного набувача не можна витребувати гроші та цінні папери, що існують у паперовій формі на пред’явника.

Відповідно до статті 390 ЦК України власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Віндикаційний позов – позов неволодіючого майном власника до його фактичного набувача про витребування індивідуально-визначеного майна  з чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України).

Позивачем у віндикаційному позові  може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном. Крім власника, може бути особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє майном на підставі договору (наприклад, оренди, схову, комісії) або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном.

Предмет віндикаційного позову – є вимога про повернення майна з чужого незаконного володіння. Тобто, умовою віндикації є відсутність договірних відносин між сторонами спору (першим власником та останнім).

У разі загибелі індивідуально  визначеного майна, зміни свого початкового господарського призначення, підстав для задоволення віндикаційного позову немає, власник має право лише на відшкодування збитків.

Для задоволення віндикаційного позову істотне значення має добросовістність  (недобросовістність ) незаконного володільця.

Від недобросовісного набувача, майно може бути витребуване власником в усіх випадках.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин визначених ст. 388 ЦК України.

• Фахівці Головного управління ДПС у Житомирській області поінформували про умови звільнення майна платника податків з податкової застави.
• Державна податкова служба роз’яснила коли та як можуть банки списати кошти з рахунків платників податків, які мають податковий борг, на підставі платіжної інструкції на примусове списання (стягнення) коштів.
• У яких випадках передбачені пільги зі сплати податку на нерухомість, пояснили в Головному управлінні ДПС у Рівненській області.
• Правила оформлення права власності на земельний пай в Україні.
• Право на призначення пільги та субсидії: роз’яснення.
• Ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.