При визнанні фізичної особи недієздатною не вимагається подання із заявою доказів, що підтверджують викладені обставини: позиція Верховного Суду

24 Грудня, 2023 в 09:49

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 569/4466/23 (провадження № 61-6986св23) дотримується позиції, що при зверненні з заявою про визнання фізичної особи недієздатною вимога про необхідність подавати разом із заявою докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, не повинна застосовуватися.

Зауважимо, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ч. 1 ст. 39 Цивільного кодексу України).

Зауважимо, фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна. Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу.

Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною (ст. 40 Цивільного кодексу).

Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною:

  • Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
  • Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину.
  • Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.
  • Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (ст. 1184 Цивільного кодексу).

Акцентуємо, що законодавець у справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Так, у справі, яку переглядав КЦС ВС, заявник звернувся із заявою про визнання матері недієздатною та призначення його опікуном.

Згідно з матеріалами справи, суд першої інстанції залишив цю заяву без руху для виправлення недоліків: зазначення доказів, які підтверджують обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, та долучення доказів, що підтверджують такі обставини.

Позивач подав заяву про усунення недоліків, у якій зазначив, що відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказом є, зокрема, висновок експерта. У заяві міститься клопотання про проведення судово-психіатричної експертизи та зазначено, що висновок експерта і буде доказом, який підтвердить обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад у його матері, який виник у неї після перенесених п’яти інсультів і внаслідок чого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Суд першої інстанції, з посиланням на ч. 1 ст. 83 ЦПК України, вважав, що заявник не виконав вимоги ухвали про залишення заяви без руху, оскільки не долучив докази: виписки з історії хвороби психіатричних закладів (амбулаторної картки хворого), довідки про знаходження, перебування на обліку особи у психіатричних лікувальних закладах тощо. Тобто заявник не надав жодних доказів. Апеляційний суд залишив ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви без змін.

Своєю чергою, КЦС ВС скасував попередні судові рішення, направив справу до суду першої інстанції для розв’язання питання про відкриття провадження, зробивши відповідні правові висновки.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Законотворці визначили на рівні процесуального закону особливості, пов’язані з розглядом справ окремого провадження. Такі особливості проявляються в тому, що при розгляді справ не застосовуються положення щодо змагальності (ст. 12 ЦПК України) та меж судового розгляду (ст. 13 ЦПК України). Законодавець у справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Лише в окремих випадках законодавець встановив необхідність подання разом із заявою доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини (наприклад, у ч. 2 ст. 318 ЦПК України).

У ч. 3 ст. 297 ЦПК України не міститься вимоги спільно з заявою про визнання фізичної особи недієздатною подати докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Так, з урахуванням того, що законодавець у справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази та що в ч. 3 ст. 297 ЦПК України не міститься вимоги разом із заявою подати докази,  ч. 2 ст. 83 цього Кодексу не має застосовуватися до випадків подання заяви про визнання фізичної особи недієздатною.

Виходячи з цього, ВС постановив частково задовольнити касаційну скаргу, визначивши, що суди зробили помилковий висновок про визнання неподаною та повернення заяви. Тож оскаржені судові рішення  ВС скасував, і як результат, справу направив до суду першої інстанції для розв’язання питання про відкриття провадження у справі.

Зауважується, що з моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала рішення попередніх інстанцій втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Варто нагадати, що за заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (ч. 1 ст. 42 Цивільного кодексу).

Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною або обмежено дієздатною, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом. Так, відповідно до ч. 3 ст. 300 ЦПК України, скасування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої обмежена, здійснюється за рішенням суду за заявою такої фізичної особи, її піклувальника, членів сім’ї, органу опіки та піклування або її адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 300 ЦПК України скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка визнана недієздатною, у разі видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім’ї, органу опіки та піклування, такої особи, визнаної недієздатною, або її адвоката.

  • Відсутність підстав для звільнення від кримінальної відповідальності за зберігання зброї – позиція Верховного Суду.
  • Набирає чинності Закон «Про адміністративну процедуру»: у Мін’юсті роз’яснили основні процедурні строки.
  • Рада проголосувала законопроєкт про відповідальність за порушення комендантської години: визначено розмір штрафів.
  • Законодавець визначає перелік місць, де забороняється куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет і кальянів.
  • Вилучення земель природно-заповідного фонду з комунальної власності можливе виключно за погодженням з Верховною Радою —  позиція Верховного Суду.