Процедура медіації у нотаріальній діяльності: пояснення Мін’юст
Впровадження медіації в нотаріальну діяльність створює феномен розв’язання конфліктів через взаємодію сторін за допомогою незалежного посередника — медіатора
В Україні діє Закон України «Про медіацію», який визначає правові засади та порядок проведення медіації як позасудової процедури врегулювання конфлікту (спору), принципи медіації, статус медіатора, вимоги до його підготовки та інші питання, пов’язані з цією процедурою.
Запровадження інституту медіації, зокрема з прийняття зазначеного закону, значною мірою вплинуло на розвиток сфер застосування процедури медіації, серед іншого в системі нотаріату.
Загалом медіація є одним із найпопулярніших альтернативних способів врегулювання конфліктів (спорів) у багатьох країнах світу, що допомагає сторонам конфлікту за допомогою медіатора налагодити комунікацію та обрати варіант вирішення конфлікту (спору).
Запит суспільства на врегулювання спорів в позасудовому порядку зумовлений необхідністю вирішення конфліктів (спорів) в позасудовому порядку через тривалість судових розглядів, наявність судових зборів та послуг адвокатів.
Відповідно до Закону України «Про медіацію» медіація визначена як позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів (положення п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про медіацію»).
Медіація проводиться за взаємною згодою сторін медіації з урахуванням принципів добровільності, конфіденційності, нейтральності, незалежності та неупередженості медіатора, самовизначення та рівності прав сторін медіації (ст. 4 Закону України «Про медіацію»).
Активне впровадження медіації в нотаріальну діяльність створює феномен вирішення конфліктів через взаємодію сторін за допомогою незалежного посередника — медіатора. Медіаційна процедура у сфері нотаріату як консенсусне вирішення спорів є важливим компонентом юридичної практики.
Так, з огляду на положення ч. 3 ст. 1 Закону України «Про нотаріат», котрі були доповнені з огляду на прийняття Закону України «Про медіацію», нотаріуси можуть проводити медіацію у порядку, визначеному законом, за умови проходження ними базової підготовки медіатора.
До прикладу, процедура медіації у сфері нотаріальної діяльності може передувати виникненню договірних правовідносин між сторонами та сама наявність, наприклад, договору про поділ спадкового майна, може бути результатом медіаційної процедури.
Професія нотаріуса дає можливість повною мірою розглядати його як медіатора та використання його потенціалу у сфері правозастосування.
Слід зазначити, що одним з найголовніших обов’язків нотаріуса відповідно до ст. 5 Закону України «Про нотаріат» є сприяння фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз’яснювати права і обов’язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду. Саме тому на нотаріуса покладається обов’язок роз’яснювати сторонам, які звернулися за вчиненням конкретної нотаріальної дії, їхніх прав та обов’язків; наслідки того чи іншого правочину; недопущення вчинення нотаріальної дії, яка б суперечила законодавству України, міжнародно-правовим актам та звужувала б права фізичних чи юридичних осіб.
Медіаційні функції нотаріуса проявляються також і у необхідності врегулювання неузгодженостей, претензій та правових невизначеностей, які іноді виникають під час спілкування з клієнтами, до моменту назрівання потенційного конфлікту. Бо будь-які конфліктні ситуації між нотаріусом та клієнтом можуть мати процесуальний наслідок у вигляді подання скарги на дії чи ймовірну неетичну поведінку, які подаються на розгляд до Міністерства юстиції, міжрегіонального управління, НПУ або регіональних відділень НПУ. Відповідні органи за умови підтвердження фактів, викладених у скаргах, можуть вживати заходів реагування у вигляді: направлення листів-наголошень, проведення оперативних нарад з нотаріусами, направлення на курси підвищення кваліфікації.
Своєю чергою, зокрема, на Нотаріальну палату України покладений обов’язок здійснення підготовки нотаріусів у сфері медіації, а також ведення та оприлюднення реєстрів нотаріусів, які пройшли підготовку у сфері медіації (відповідно до положень ст. 16-1 Закону України «Про нотаріат»).
Медіація для нотаріусів має велике значення, адже однією з визначних ознак нотаріальної діяльності та правовим підґрунтям для вчинення нотаріальної дії є безспірність. Отже, всі суперечки та невизначеності мають бути врегульовані до моменту вчинення нотаріальної дії.
Раніше Нотаріальна палата України повідомила, що саме повинен перевірити нотаріус при посвідченні договору щодо купівлі квартири з використанням житлового сертифіката.
- Нині в Україні нотаріальне обслуговування населення здійснюють 565 державних нотаріальних контор і 25 державних нотаріальних архівів, в яких працює 748 державних нотаріусів та 620 консультантів. Окрім того, нотаріальне обслуговування здійснюють 5 607 приватних нотаріусів.
- Нотаріальна палата України повідомила, що саме повинен перевірити нотаріус при посвідченні договору щодо купівлі квартири з використанням житлового сертифіката.
- 23 лютого 2023 року Верховна Рада проголосувала Закон України № 2923-IX «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України».
- Міністерство у справах ветеранів України розробило детальну інфографіку порядку компенсації на придбання житла. Фахівці пояснили, як отримати компенсацію на придбання житла: хто має право, куди звертатися, перелік документів.
- 11 липня 2023 року, Кабінет Міністрів України затвердив «Порядок доступу нотаріусів до Єдиного державного демографічного реєстру». Порядок визначає механізм надання доступу нотаріусів до Єдиного державного демографічного реєстру, отримання ними з метою встановлення особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії: інформації про дійсність документів, оформлених із застосуванням Реєстру; відомостей або інших персональних даних з Реєстру про особу, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії.