Поділ спільного майна подружжя, осіб, що проживають разом чи перебувають у стосунках, обговорили суддя ВС і член НКР при ВС

3 Травня, 2024 в 12:14

Спільна сумісна власність подружжя – майно, яке набуте подружжям за час шлюбу (або під час спільного проживання однією сім’єю), крім речей індивідуального користування

Хто, коли і як може ділити спільне майно та що може бути предметом такого поділу – про це говорили суддя Верховного Суду в Касаційному цивільному суді Василь Крат із професором, членом Науково-консультативної ради ВС Інною Спасибо-Фатєєвою на заході «Діалоги суддя – науковець “Поділ майна подружжя”», інформує пресслужба ВС.

Учасники обговорили питання: коли відбувається поділ спільного майна; хто його може ділити (суб’єкти); що може бути об’єктом такого поділу; як може відбуватися поділ та ін.

Зокрема Спасибо-Фатєєва навела категорії суб’єктів спору про поділ спільного майна:

подружжя – живуть разом у зареєстрованому шлюбі;
подружжя в зареєстрованому шлюбі, яке не живе разом;
особи, які живуть разом, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі та обоє не перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою;
особи, які не живуть спільно, не перебувають у зареєстрованому шлюбі та обидві або одна з них перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою;
не подружжя і не чоловік та жінка, які вважають себе сім’єю, а інші особи (сестри, брати та ін.).

Василь Крат зазначив, що перша категорія – найпростіша. Статус перебування в зареєстрованому шлюбі зумовлює появу спільної сумісної власності. Друга – трохи специфічна, але те, що подружжя фактично не проживає разом, не позначається на майнових правах. СК України в окремих випадках передбачає певні правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя. Однак такий режим не виникає лише через те, що чоловік і дружина живуть у різних місцях. Водночас випадки встановлення факту окремого проживання судом якщо і є, то це скоріше виняток. Право на майно жінки й чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі (третя категорія), врегульоване ст. 74 СК України.

З четвертою категорією складніше, мовиться про «квазіутриманців» чи «квазіутриманок». У сучасних реаліях можуть траплятися ситуації, коли у відповідних відносинах виникають майнові питання. Для таких випадків законодавець не передбачив якогось специфічного режиму щодо спільної власності майна. Тобто на таких осіб поширюються всі загальні правила, якщо будуть підстави для набуття спільної часткової або спільної сумісної власності, для стягнення компенсації тощо. Наприклад, в одній зі справ чоловік надавав жінці, з якою мав близькі стосунки, значні кошти (зокрема на збільшення грудей та ін.). А згодом подав кондикційний позов, просив стягнути з відповідачки 1,3 млн грн. КЦС ВС зробив висновок, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов’язання (відсутній обов’язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів (постанова КЦС ВС від 4 серпня 2021 року у справі № 185/446/18).

Щодо п’ятої категорії, то тут певним чином може бути застосована ч. 4 ст. 368 ЦК України, яка визначає, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Учасники діалогу поміркували, що таке «спільна праця» та «спільні грошові кошти» в розумінні цієї статті. Наприклад, чи можуть бути такими коштами пенсія або гроші, отримані від здачі в оренду автомобіля чи квартири.

Водночас Крат акцентував, що в усіх випадках право власності може бути врегульовано за допомогою такого універсального регулятора, як договір. Наприклад, якщо законом передбачена спільна сумісна власність для подружжя, в договорі вони можуть передбачити спільну часткову власність на певні об’єкти або набуття їх у власність одним із подружжя.

Втім, Інна Спасибо-Фатєєва зауважила, що в нашому суспільстві не поширена практика укладати такі договори. Хіба що трохи більшого поширення останнім часом набули шлюбні договори. Також вона звернула увагу на різний правовий режим майна осіб третьої та четвертої категорії: для перших передбачена спільна сумісна власність (при чому при спадкуванні вони все одно будуть спадкоємцями четвертої черги), а для других – спільна часткова власність.

Крім того, науковець звернула увагу на постанову КЦС ВС від 16 листопада 2023 року у справі № 757/19682/18-ц, в якій зроблено висновок, що у спорі про поділ спільного сумісного майна, набутого під час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім’єю без реєстрації шлюбу, не обов’язково заявляти окрему вимогу про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Василь Крат зазначив, що суд виходив з того, що пред’явлена вимога про поділ майна й у сторін немає спору про встановлення факту спільного проживання. Такий факт можна встановити у мотивувальній частині, оскільки, якщо вони не проживали спільно, ділити немає чого. Крім того, сторони можуть просити суд тільки встановити факт спільного проживання, а потім ділити майно вже в позасудовому порядку.

Порушувалося питання, якими критеріями обумовлюється правовий режим спільної сумісної власності: статевою належністю, спільним проживанням чи квазісімейними відносинами.

Обговорили й питання щодо початку перебігу позовної давності у спорах про поділ спільного майна подружжя. Василь Крат зауважив, що розірвання шлюбу ніяк не позначається на початку обчислення відповідного строку. Його початок пов’язується з певним порушенням. Наприклад, якщо наступного дня після розірвання шлюбу один із подружжя продав спільну квартиру, то з того моменту другий із подружжя може оспорювати відповідний правочин чи вимагати компенсації вартості своєї частки.

Учасники діалогу обговорили постанову КЦС ВС від 12 травня 2022 року у справі № 212/10842/19, в якій зроблено висновок, що тлумачення ст. 72 СК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що через вказівку в ч. 2 ст. 74 Кодексу правила, передбачені для позовної давності для поділу майна подружжя, поширюються і на випадки поділу майна жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

Крім того, вони порушили питання, що може бути предметом спору у відповідних справах. Зокрема, як вирішуються спори про поділ неподільної речі, майна, що належало / не належало подружжю або одному з них на певному титулі, нерухомого майна, яке набуло іншої якості; чи може бути спільним майном частка в праві спільної власності на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, торговельна марка. Також обговорили способи захисту у відповідних спорах тощо.

Раніше Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції роз’яснило питання поділу майна при розлученні.

Наразі українське законодавство передбачає перелік майна, яке не підлягає поділу. Серед них:

майно, отримане до шлюбу;
спадкове майно або майно, одержане від дарування;
житло чи земельна ділянка, набуті внаслідок приватизації;
речі, придбані за особисті кошти під час шлюбу;
особисті речі, зокрема коштовності;
премії та нагороди за особисті заслуги;
відшкодування за втрату або пошкодження майна;
виплати за страхування життя та здоров’я.

Також, суд може визнати майно, набуте під час проживання подружжя окремо, особистою власністю дружини або чоловіка в разі фактичного розриву шлюбних відносин.

Окремо варто акцентувати, що відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України, якщо чоловік та жінка проживають однією сім’єю, але не перебувають в шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачене письмовим договором укладеним між ними.

Майно, придбане подружжям у цивільному шлюбі за спільні кошти, зазвичай оформлюється на когось одного з подружжя, що відіграє дуже важливу роль.

Майно, оформлене на одного з учасників вільних відносин, є виключно його майном, оскільки факт проживання сім’єю не встановлений і все майно є приватною власністю особи, яка є набувачем майна. Інша сторона позбавлена права на це майно, якщо в судовому порядку не доведе, що воно є спільною власністю.

Звернення до суду про поділ спільного майна «цивільного подружжя» здійснюється в порядку подання позовної заяви до суду та має певні особливості:

необхідність довести суду факт проживання однією сім’єю;
довести суду, що майно, набуте в період цивільного шлюбу є спільною сумісною власністю;
переконати суд у необхідності поділу майна відповідно до вимог чинного законодавства, що регулюють спільну сумісну власність подружжя.

Тому, при поданні позову про поділ спільного майна «цивільного подружжя» обов’язково необхідно ставити ще одну вимогу про встановлення факту проживання однією сім’єю.

Нещодавно ми розглянули питання розірвання шлюбу — як процесу розірвання подружнього зв’язку. Слід відрізняти від визнання шлюбу недійсним (тобто таким, що від початку не мав законної сили, підстав, був складений з порушенням норм закону). У більшості країн вимагає участі уповноважених осіб: наприклад, суду, де встановлюються поділ майна, опіка над дітьми, порядок їх відвідування, аліменти та суміжні питання.

Станом на 15 грудня 2023 року в реєстрі нараховувалося 192 150 боржників по аліментах, свідчать дані з Єдиного реєстру боржників.
Прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць встановлено єдиний на весь 2024 рік.
Законодавством передбачено заходи примусового виконання рішень, які застосовуються до боржника за несплату аліментів.
Злісне невиконання обов’язку зі сплати аліментів, коли платник виправдовує це відсутністю роботи – позиція ККС.
Особисті немайнові права та обов’язки подружжя – це врегульовані нормами сімейного права відносини стосовно особистих немайнових благ та інтересів осіб, шлюб між якими укладено у встановленому законом порядку, характерними рисами яких є невідчужуваність, безстроковість, безоплатність, особистісність та немайновість.
Шлюбний договір — це юридична угода, яку укладають за власним бажанням осіб, що вступають або перебувають у шлюбі.