Особливості визначення походження дитини: пояснення Мін’юсту

10 Грудня, 2023 в 12:38

Порядок визначення походження дитини залежить від наявності чи відсутності шлюбу між її батьками

Усі діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним — так закріплено у ст. 52 Конституції України.

Факт народження дитини породжує виникнення біологічного та морального зв’язку між нею та її батьком і матір’ю. Юридичне значення факт походження набуває лише з моменту його державної реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану.

Сімейним кодексом України визначено, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір’ю, а чоловік — батьком дитини. Права та обов’язки матері, батька і дитини базуються на походженні дитини від матері та батька, яке засвідчується державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, передбаченому ст.ст.122, 125 Сімейного кодексу України. Саме походження дитини від своїх батьків ґрунтується на наявності між ними кровного споріднення, тобто відносин родинності.

Ст. 144 Сімейного кодексу України на батьків дитини покладено обов’язок невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати її народження в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків, або за заявою, поданою в електронній формі.

Розв’язання питання стосовно визначення походження дитини залежить від того, чи перебувають батьки у шлюбі між собою чи ні. Нині існують три основні способи встановлення походження дитини:

  • походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою;
  • походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою;
  • визнання батьківства за рішенням суду.

Так, однією з функцій відділів ДРАЦС є засвідчення походження дитини від своїх батьків, адже права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, пояснили у Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції.

Дитина вважається такою, що походить від подружжя, якщо вона:

  1. Зачата подружжям та народжена в період шлюбу;
  2. Зачата жінкою і чоловіком, яке не перебували на час зачаття у шлюбі, але на момент народження дитини, шлюб між ними зареєстровано.

Дитина, яка зачата/народжена у шлюбі, походить від подружжя, що визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров’я про народження дитини. Дитина, котра народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу 10 місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу ДРАЦС спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства.

Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

Наразі також поширеною є застосування подружжям допоміжних репродуктивних технологій при зачатті дитини. Визначення походження дитини від батька, матері при штучному заплідненні та імплантації зародка регулюється ст. 123 Сімейного Кодексу.

У разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини. У разі імплантації ембріона іншій жінці, батьками дитини є подружжя. Також подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після імплантації в її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Якщо дитина народилася до спливу 10 місяців від дня припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі. Батьківство попереднього чоловіка може бути визначене на підставі його спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або за рішенням суду.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за рішенням суду.

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.   Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган ДРАЦС повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган ДРАЦС повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути засвідчені нотаріально.

За відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 Сімейного Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.   Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.   Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного Кодексу.

Зауважимо, позови про визнання батьківства відповідача можуть пред’являтися за місцем проживання позивача та розглядаються судами загальної юрисдикції в порядку позовного провадження відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідними доказами у справі можуть визначити будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Справи щодо проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу та встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження розглядаються судами загальної юрисдикції у межах окремого провадження за правилами підсудності, визначеної на підставі норм Цивільного процесуального кодексу України.

При зверненні до суду необхідно сплачувати судовий збір, окрім випадків, коли особи звільнені від сплати збору. Розміри ставок доступні на сайті Судової влади України.