Оподаткування доходів від нерухомості в Україні: пояснення

21 Квітня, 2024 в 12:36

Орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету у строки, встановлені ПКУ для квартального звітного періоду

Згідно зі статтею 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона — власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

ЦК України встановлює низку прав і обов’язків сторін договору оренди приватного житла, які ніяким чином не можуть бути змінені ними в договірному порядку.

Згідно з частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Державна податкова служба у Тернопільській області інформує, що згідно з пунктом 164.2.5 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду, який визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 ПКУ.

Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду, емфітевзису), житлового найму (піднайму) визначено пунктом 170.1 ПКУ. Згідно з пунктом 170.1.4, доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 ПКУ, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 ПКУ.

Якщо орендарем є фізична особа, яка не є самозайнятою особою, то особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку – орендодавець.

Орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету у строки, встановлені Податковим кодексом України для квартального звітного (податкового) періоду. Він має подати річну податкову декларацію протягом 40 календарних днів після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу з відображенням суми отриманого доходу та суми сплаченого податку.

Отже, сплата військового збору фізичною особою – орендодавцем з доходу, отриманого від фізичної особи – орендаря за надання нерухомості в оренду, здійснюється у строки, встановлені Податковим кодексом України для квартального звітного (податкового) періоду.

Раніше ми пояснили, що власникам нерухомого майна нараховується податок, який встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради залежно від місця розташування та типів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. (п.266.5.1. Податкового кодексу України).

Також поінформували, що Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області пояснило застосування пільги при сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за садовий та дачний будинки.

Щороку власникам нерухомого майна нараховується податок, який встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради залежно від місця розташування та типів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (п.266.5.1. Податкового кодексу України).

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, зокрема нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та нежитлової нерухомості.

Так, відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, зокрема його частка.

Згідно з п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ об’єкти житлової нерухомості – будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об’єкти житлової нерухомості (їх складові частини, які є самостійними об’єктами нерухомого майна), дачні та садові будинки.

Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, зокрема його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).

Водночас у Міністерстві юстиції України пояснили основні питання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, урегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону державна реєстрація прав – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.