Опіка над майном особи, визнаної безвісно відсутньою, або зниклої безвісти за особливих обставин

Нотаріус призначає опікуном над майном фізичну особу з повною цивільною дієздатністю за наявності її письмової згоди. Допускається призначення лише одного опікуна

Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (43 стаття Цивільного кодексу України, повідомили у Мін’юсті.

Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин, якщо вона зникла у зв’язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи (статті 1, 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»).

З метою захисту прав та інтересів цих осіб, забезпечення цілісності їхнього майна та управління цим майном в інтересах таких осіб законодавство передбачає встановлення опіки над майном.

Для цього потрібно звернутися до нотаріуса.

Правові засади опіки над таким майном визначено статтею 44 Кодексу, главою 6¹ Закону України «Про нотаріат» (далі – Закон) та главою 9¹ розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі – Порядок).

Підстави для вжиття нотаріусом заходів для встановлення опіки

Нотаріус вживає заходів для встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, на підставі:

– рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою;

– заяви заінтересованої особи або органу опіки та піклування;

– відомостей про особу, зниклу безвісти за особливих обставин, у Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (стаття 65¹ Закону).

Згідно з Порядком заяву про вжиття заходів для встановлення опіки над майном можуть подати:

– близький родич або член сім’ї;

– особа, для якої відсутність встановленої опіки над майном може мати наслідком порушення її прав чи законних інтересів;

– орган опіки та піклування.

Місце встановлення опіки над майном

Нотаріус вживає заходів для встановлення опіки над майном за останнім місцем проживання відповідної особи або незалежно від місця її проживання у випадку, встановленому пунктом 22 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу.

Якщо місце проживання фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, невідоме, нотаріус вживає заходів для встановлення опіки над майном такої особи за місцезнаходженням нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – за місцезнаходженням основної частини рухомого майна (Порядок).

Заходи, які вживає нотаріус для встановлення опіки

Заходи для встановлення опіки над таким майном вживаються нотаріусом шляхом проведення опису відповідного майна та призначення опікуна над таким майном.

За результатами опису майна нотаріус складає акт опису.

Якщо майно, яке потрібно описати, знаходиться поза межами округу в якому провадить нотаріальну діяльність нотаріус, до якого звернулися для встановлення опіки, цей нотаріус надсилає доручення іншому нотаріусу – за місцем розташування майна.

Після складення акта про опис майна нотаріус призначає опікуна, якому видає свідоцтво про призначення опікуна над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, до якого долучається акт опису такого майна, що є невід’ємною частиною свідоцтва.

Нотаріус вносить інформацію про видачу свідоцтва про призначення опікуна до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (Закон).

Хто може стати опікуном над майном

Нотаріус призначає опікуном над майном фізичну особу з повною цивільною дієздатністю за наявності її письмової згоди. Допускається призначення лише одного опікуна.

Переважно це особа з числа близьких родичів або членів сім’ї фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, або особа, яка є уповноваженим представником органу опіки та піклування.

Термін «близькі родичі або члени сім’ї» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» (Порядок).

Так, відповідно до Закону близькі родичі та члени сім’ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, – чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Обов’язки опікуна над майном

Згідно з Кодексом опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин:

– приймає виконання цивільних обов’язків на її користь;

– погашає коштом її майна борги;

– управляє цим майном в її інтересах;

– за заявою заінтересованої особи опікун над майном надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов’язані утримувати.

Припинення опіки над майном фізичної особи

У випадках, передбачених законодавством, нотаріус припиняє опіку на підставі письмової заяви:

– особи, щодо майна якої було встановлено опіку;

– спадкоємців особи, опікуна або інших заінтересованих осіб за наявності відомостей у Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, про дату припинення правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та/або наявності рішення суду про скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Нотаріус виносить постанову про припинення опіки та скасування свідоцтва про призначення опікуна над майном та вносить до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, відомості про скасування свідоцтва про призначення опікуна.

Відомості про скасування свідоцтва про призначення опікуна над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, вносяться до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у разі наявності відомостей про фізичну особу, яка визнана безвісно відсутньою, у цьому реєстрі (Порядок).

Зазначимо, що при деякій подібності вказаних понять, визначених національним законодавством України, існують істотні відмінності у відповідних правових статусах. Зокрема, законодавством визначені різні способи їх набуття. Так, фізичну особу може бути визнано безвісно відсутньою лише в судовому порядку. Своєю чергою, особа набуває статусу такої, що зникла безвісти, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до відповідного Реєстру.

Відповідно до частини першої статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Крім того, частиною другою вказаної статті визначено, що у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць — перше січня наступного року.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому вказаним Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».

Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством (частина третя статті 4 Закону).

Частиною четвертою статті 4 Закону визначено, якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, була оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не було встановлено, проведення розшуку в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.

Порядок розгляду судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою визначений Главою 4 Розділу IV ЦПК України.

Згідно з положеннями статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Стаття 306 ЦПК України встановлює вимоги щодо інформації, яка повинна бути зазначена у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Так, у заяві повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 307 ЦПК України визначено, що до початку розгляду справи суд встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.

Одночасно суд вживає заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено (частина друга статті 307 ЦПК України). На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, відповідно до частини першої вищевказаної статті, нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.

У Мін’юсті акцентували, що положеннями статті 44 ЦК України передбачено порядок встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою.

Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, приймає виконання цивільних обов’язків на її користь, погашає коштом її майна борги, управляє цим майном в її інтересах (частина третя статті 44 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 44 ЦК України за заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, надає коштом цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов’язані утримувати.

Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи особи, зниклої безвісти за особливих обставин (частина п’ята статті 44 ЦК України).

Слід зауважити, що згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об’єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв’язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду.

У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

• Правочин – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Укладення правочину (договору, контракту, угоди) має на меті отримання сторонами певного результату. Водночас його досягнення буде можливе лише за умови відповідності правочину вимогам законодавства, нагадує Міністерство юстиції.
• Суди визнали обґрунтованість вимог позивача щодо наявності підстав для відшкодування перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, однак відмовили у їх задоволенні з огляду на пропуск строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.
• Чинне законодавство не містить конкретного визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об’єктів судового захисту.
• Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
• Застава є одним із видів запобіжних заходів, який обирають після того, як особа офіційно отримала статус підозрюваного. Як визначив кримінальний процесуальний закон, застава може бути як самостійним видом запобіжного заходу, так і альтернативою арешту. Зазначена альтернатива в більшості випадків залежить від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також від ризиків перебування підозрюваного/обвинуваченого на свободі, нагадали у Рівненському апеляційному суді.
• Оспорити своє батьківство в судовому порядку має право особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124 і 126 Сімейного кодексу України.
• Обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння: нагадування Мін’юст.