Обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння: нагадування Мін’юст

Існують обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння, які передбачені Розділом VIII Кримінального кодексу України. Однією з таких обставин є вчинення кримінально протиправного діяння під впливом фізичного або психічного примусу

В умовах війни РФ проти України та масового застосування насильства до українських громадян окупаційними військами, постає питання щодо відповідальності особи за дії або бездіяльність, вчинені під впливом фізичного або психічного насильства. Якщо особа внаслідок насильства (примусу) опинилася у ситуації, коли вона була змушена заподіяти шкоду і не могла вчинити інакше – чи відповідатиме за заподіяну шкоду?

Зауважимо, друга ознака злочину — кримінальна протиправність — указує, що лише діяння, прямо передбачене кримінальним законом як злочин, може вважатися злочином.

Кримінальна протиправність діяння — це формально-юридична (нормативно-правова) ознака кримінального правопорушення (кримінального проступку і злочину), означає обов’язкову передбаченість суспільно-небезпечного діяння в законі про кримінальну відповідальність. Вимога базується на положеннях п. 22 ст. 92 Конституції України, згідно з якими виключно законами України визначаються діяння, які є злочинами, і встановлюється відповідальність за них.

Важливе конституційне положення знайшло розвиток у ч. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 11, а також у ч. 3 ст. 3 КК України: кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки, визначаються тільки цим Кодексом. Вказаний фундаментальний підхід надає можливість реалізовувати демократичний принцип кримінального права — nullum crimen sine lege, nullum poena sine lege — немає покарання без закону, який його передбачає.

У Мін’юсті нагадали, що існують обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння, які передбачені Розділом VIII Кримінального кодексу України. Однією з таких обставин є вчинення кримінально протиправного діяння під впливом фізичного або психічного примусу, що визначено статтею 40 ККУ.

Відповідно до положень вказаної статті не є правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

Згідно із частиною другою статті 40 ККУ питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.

У разі якщо особа визнається винною у вчиненні кримінального правопорушення, застосування щодо неї фізичного чи психічного примусу з метою змусити її вчинити це кримінальне правопорушення є обставиною, що пом’якшує відповідальність (пункт 6 частини першої статті 66 ККУ). Так, приписами вказаної статті встановлено, що при призначенні покарання обставинами, які його пом’якшують, визнаються, зокрема, вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність.

• 28 березня набрав чинності Закон № 3342-IX «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань».
• Набирає чинності Закон «Про адміністративну процедуру»: у Мін’юсті роз’яснили основні процедурні строки.
• Рада проголосувала законопроєкт про відповідальність за порушення комендантської години: визначено розмір штрафів.
• 28 грудня 2023 року президент Володимир Зеленський підписав Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо криміналізації контрабанди товарів та підакцизних товарів, а також недостовірного декларування товарів» від 09.12.2023 № 3513-IX.
• Застава є одним із видів запобіжних заходів, який обирають після того, як особа офіційно отримала статус підозрюваного. Як визначив кримінальний процесуальний закон, застава може бути як самостійним видом запобіжного заходу, так і альтернативою арешту. Зазначена альтернатива в більшості випадків залежить від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також від ризиків перебування підозрюваного/обвинуваченого на свободі.