Міжнародне стягнення аліментів: пояснення

21 Березня, 2026 в 17:35

Головним інструментом для захисту прав дитини та отримання фінансової підтримки на міжнародному рівні виступає Гаазька конвенція 2007 року

Питання стягнення аліментів за кордоном залишається однією з найважливіших тем міжнародно-правової співпраці у цивільних справах.

Основним інструментом для захисту прав дитини та отримання фінансової підтримки на міжнародному рівні виступає Гаазька конвенція 2007 року. З 2013 року вона діє в Україні та регулює відносини з 55 державами. Положення Конвенції охоплюють зобов’язання щодо утримання дитини віком до 21 року, а також одного з подружжя. Водночас документ надає державам-учасницям право поширювати ці норми на будь-які інші сімейні відносини, шлюб чи родинні зв’язки або ж обмежувати вік дитини 18 роками через відповідні застереження, пояснює Мін’юст.

Україна скористалася цим правом і застосовує Конвенцію до відносин між батьками та дитиною до досягнення нею 18 років. Разом із тим, згідно з внесеними застереженнями, норми розділів V («Визнання і виконання») та VIII («Загальні положення») діють в Україні також щодо стягнення утримання:

  • з батьків — на повнолітніх непрацездатних дітей;
  • на дітей, які продовжують навчання — до досягнення ними 23 років;
  • з дітей — на непрацездатних батьків;
  • з інших членів сім’ї (баби, діда, онуків, братів, сестер, мачухи, вітчима тощо) — у передбачених законом випадках.

Конвенція охоплює широке коло процедурних питань, що виникають під час стягнення коштів. Зокрема, стаття 10 дозволяє особі, яка претендує на аліменти, подати заяву про визнання і виконання рішення, виконання вже визнаного рішення, ухвалення нового рішення (у разі відсутності попереднього), ухвалення рішення у разі відмови у визнанні через брак підстав або зміну існуючого рішення.

Особа, котра сплачує аліменти (боржник), також має право звернутися із заявою про визнання рішення щодо утримання (зокрема такого, що змінює попереднє) або про зміну рішення, винесеного в запитуваній чи іншій державі. Для розгляду справи документ має містити дані про фінансовий стан сторін, ім’я та адресу роботодавця боржника, характер і місцезнаходження його активів, а також інші відомості, що сприяють розшуку відповідача. До заяви додаються необхідні підтверджувальні документи, включно з документацією стосовно права заявника на безоплатну правову допомогу.

У разі подання заяв про визнання або виконання рішення пакет документів має відповідати вимогам статті 25 Конвенції. До нього входять: повний текст рішення; документ про можливість його виконання в державі походження; підтвердження належного сповіщення відповідача про провадження чи судове рішення; дані про суму заборгованості; інформація для індексації та відомості про обсяг отриманої безоплатної правової допомоги.

Процедура подання заяви передбачає використання спеціальних форм Гаазької конференції з міжнародного приватного права, які розміщені з перекладом на сайті Міністерства юстиції України. Усі матеріали обов’язково супроводжуються засвідченим перекладом на офіційну мову відповідної держави. Подання здійснюється через Центральні органи — в Україні це Міністерство юстиції та його територіальні органи (міжрегіональні управління).

Варто зауважити, що Конвенція прирівнює рішення адміністративних органів до судових і поширюється на добровільні угоди сторін про утримання, як-от нотаріально посвідчені договори (ст. 78 чи 189 Сімейного кодексу України), за умови їх визнання національним законодавством держави укладення. Ефективне забезпечення доступу до безоплатної правової допомоги є ключовим моментом Конвенції, що гарантує захист інтересів родини незалежно від місця перебування учасників справи.

Зауважимо, аліменти – це кошти для харчування, одягу та інші побутові потреби, які закон зобов’язує виплачувати одного з подружжя іншому. Відсутність офіційних доходів у батьків не позбавляють їх від обов’язку утримувати неповнолітню дитину, а лише дають додаткові «пільги» при визначенні розміру та стягненні аліментів.

Розмір аліментів, якщо їх призначає суд:

  • на одну дитину — 1/4 частки доходу платника;
  • на двох дітей — 1/3 частки доходу платника;
  • на трьох і більше дітей – 1/2 частки доходу платника,  але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Читайте також: Добровільний договір про сплату аліментів: як укласти