Комітет НААУ оцінив проєкт щодо встановлення факту батьківства в окремому провадженні

24 Листопада, 2024 в 10:27

Заява про встановлення факту батьківства може бути подана матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, котра досягла повноліття

Статтю 315 – Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення – ЦПК пропонується доповнити нормою щодо встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 Сімейного кодексу в порядку окремого провадження.

Відповідну ініціативу містить проект Закону №11530 від 28.08.2024 «Про внесення змін до статті 315 Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту батьківства», повідомляє Національна асоціація адвокатів України.

Відповідно до ст. 130 Сімейного кодексу у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

У Комітеті Національної асоціації адвокатів України з питань цивільного права та процесу проаналізували судову практику за 2023 – 2024 роки і встановили, що судами України було ухвалено близько шести тисяч рішень, де однією з вимог було саме встановлення факту батьківства. Зазвичай такі спори розглядається в порядку позовного провадження. Позивачі просили встановити факт батьківства і одночасно вирішити майнові вимоги, які є наслідком встановлення факту. Наприклад, отримання спадщини, пенсії, виплат, а також внесення до актових записів даних про батьківство біологічного батька чи матері. При цьому питання встановлення батьківства суди розглядали як у формі окремого провадження, так і в рамках позовного провадження.

При вивченні матеріалів заяви про встановлення факту батьківства суд наділений правом встановити наявність або відсутність спору про право і внаслідок його відсутності прийняти рішення в рамках окремого провадження.

Тож у НААУ вважають, що законопроект №11530 має право на існування і фактично унормує те, що з практичного погляду існує давно – можливість встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження.

Додамо, відповідно до Сімейного законодавства України дитина, народжена в офіційно зареєстрованому шлюбі, вважається такою, що походить від подружжя, інформує Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

Але існують часті випадки, коли походження дитини необхідно встановлювати, така процедура має назву визнання батьківства, що є волевиявленням особи, яка вважає себе батьком дитини та це одне з найактуальніших питань у сімейному праві України. Адже факт походження дитини від даного чоловіка спричиняє необхідність виконання обов’язків батька, визначених законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:

– за заявою матері та батька дитини;

– за рішенням суду.

Спільна заява батьків може бути подана одночасно при здійсненні реєстрації народження дитини або після реєстрації народження, яка була проведена відповідно до вимог ст. 135 Сімейного кодексу України. Заява про визнання батьківства може бути подана як за місцем проживання батьків, так і за місцем зберігання актового запису про народження. Така заява може бути подана батьками дитини як до, так і після народження дитини.

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, то вона може бути подана через представника або надіслана поштою за умови нотаріального засвідчення справжності підпису заявника. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені дорученням на представництво. У заяві батьки обов’язково повинні зазначити, яке прізвище вони надають дитині.

Відповідно до якої за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений:

матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття;
особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позови про визнання батьківства подаються у порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживанням або перебуванням позивача.

І якщо перший спосіб є порівняно простим, то другий – складніший, оскільки потребує звернення до суду, подальшої участі у судовому процесі та активних дій щодо збору відповідних доказів, позаяк, відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Раніше ми пояснювали, що оспорювання батьківства – це невизнання особою реєстрації себе як батька дитини. Особа, яка записана батьком дитини згідно з положеннями Сімейного кодексу України, має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць встановлено єдиний на весь 2024 рік.
Законодавством передбачено заходи примусового виконання рішень, які застосовуються до боржника за несплату аліментів.
Злісне невиконання обов’язку зі сплати аліментів, коли платник виправдовує це відсутністю роботи – позиція ККС.
Утримання батьків дітьми є відповідною компенсацією за утримання і турботу, надану батьками дитині. Законодавчо обов’язок повнолітніх дітей утримувати батьків закріплений статтею 51 Конституції України та статтею 202 Сімейного кодексу України, повідомляють у Мін’юсті.