Графік відпусток: що варто знати роботодавцям і працівникам

Продуманий графік відпусток забезпечує чіткий ритм роботи й відпочинку, сприяє стабільній організації трудових процесів та є важливим інструментом захисту прав працівників

Раціональне планування робочого часу неможливе без своєчасного відпочинку працівників. Саме графік відпусток дає змогу збалансувати виробничі потреби та право людини на відновлення протягом усього календарного року. Міністерство юстиції роз’яснило, які правила у складанні графіків відпусток на підприємствах, в установах та організаціях передбачені українським законодавством.

Закон України «Про відпустки» поширюється на всіх робітників, які працюють за трудовим договором – як на підприємствах, в установах та організаціях, так і у фізичних осіб-підприємців. Відповідно, графік відпусток є обов’язковим для кожного роботодавця, незалежно від чисельності персоналу.

Законодавство не встановлює фіксованої дати складання графіка або типової форми документа. Водночас найпоширенішою практикою є затвердження графіка до початку календарного року. Це дає змогу врахувати сезонні навантаження, специфіку роботи та потреби працівників. Порядок складання графіка роботодавець може визначити внутрішніми документами.

Черговість надання відпусток визначається графіком, який:
– затверджується роботодавцем за погодженням із профспілковим або іншим представницьким органом трудового колективу;
– доводиться до відома працівників.

Такі вимоги передбачені частиною десятою статті 10 Закону України «Про відпустки» та статтею 79 Кодексу законів про працю України.

У графіку відпусток, як правило, зазначають:
– вид відпустки;
– дату її початку та закінчення;
– тривалість у календарних днях.

Під час складання графіка варто передбачити, зокрема, такі види відпусток:
– щорічну основну відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів (стаття 6 Закону України «Про відпустки»);
– додаткову відпустку працівникам, які мають дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, – 10 календарних днів (стаття 19 Закону України «Про відпустки»);
– додаткові відпустки за вислугу років – для окремих категорій працівників відповідно до спеціальних законів;
– інші додаткові та соціальні відпустки, передбачені законодавством і колективним договором.

Щорічну основну відпустку за бажанням працівника дозволено ділити на частини, за умови що одна безперервна частина становить не менше 14 календарних днів (стаття 13 Закону України «Про відпустки», частина шоста статті 79 КЗпП України).

Окремі категорії працівників мають право на щорічну відпустку у зручний для них час. До них, зокрема, належать неповнолітні, особи з інвалідністю, батьки дітей, одинокі матері й батьки, а також дружини та чоловіки військовослужбовців (частина дванадцята статті 10 Закону України «Про відпустки»).

Після затвердження графік відпусток доводиться до відома працівників. Він може змінюватися або доповнюватися, зокрема у разі прийняття нових працівників. Закон також передбачає перенесення відпустки у випадках тимчасової непрацездатності, відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами або її збігу з навчальною відпусткою.

Раніше ми детально розглянули, що організація трудових відносин в умовах воєнного стану – це особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, котрі працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

А також пояснили деякі питання оформлення трудових відносин.

Окрім того, нагадали, що за загальним правилом трудовий договір укладається у письмовій формі. Статтею 24 КЗпП України визначено категорію осіб та обов’язкові випадки укладення трудового договору в письмовій формі. Водночас згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

Тобто, на час дії воєнного стану, майбутній працівник та роботодавець мають дійти згоди щодо форми трудового договору, яка може бути: усна або письмова. Якщо з працівником укладають усний трудовий договір, працівник має надати на це письмову згоду у вигляді заяви про прийняття на роботу.

Окремо поінформували, що Комітет Національної асоціації адвокатів України з питань трудового права зібрав у дайджест судову практику з трудових спорів за І квартал 2024 року.

• У період простою між роботодавцем та працівником продовжує діяти трудовий договір. Проте в цей час працівники не виконують свої трудові обов’язки.
• Набув чинності Закон стосовно надання та використання відпусток: головні зміни.
• Згідно зі ст. 34 КЗпП простій — призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Підприємство, установа зобов’язані надавати працівникові навчальну відпустку саме в той час, який визначив навчальний заклад.
• Особливості виконання трудових обовʼязків за сумісництвом.
• Діти, які працюють, прирівнюються у правах до дорослих, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.
• Чим відрізняється простій від призупинення дії трудового договору пояснили у Координаційному центрі з надання правової допомоги.
• Право на працю в Україні реалізується переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем. Водночас чимало цивільно-правових договорів теж засновано на трудовій діяльності. Тому трудовий договір треба відрізняти від цивільно-правових договорів: авторського договору, договору підряду, договору доручення та інших цивільно-правових угод, реалізація яких також пов’язана із трудовою діяльністю фізичних осіб. Який договір краще укласти, необхідно визначити самостійно.