Ейджизм у галузі праці: як закон захищає від дискримінації за віком

21 Листопада, 2025 в 14:16

Українське законодавство гарантує рівне право на працю для громадян похилого віку, зокрема забороняє звільнення лише через досягнення пенсійного віку або зміну істотних умов праці без згоди особи

Дискримінація за віком або ейджизм є однією з поширених форм порушення прав людини у сфері праці. Законодавство гарантує рівність прав і свобод кожному незалежно від віку, а отже, будь-які необґрунтовані обмеження трудових прав за цією ознакою є неприпустимими. Правильне розуміння правових гарантій допомагає громадянам ефективно протидіяти ейджистським практикам як під час працевлаштування, так і в трудових відносинах загалом, нагадує Мін’юст.

Правове визначення та прояви вікової дискримінації

Відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», дискримінацією є ситуація, за якої особа зазнає обмеження у реалізації своїх прав за певною ознакою, у тому числі віком, без наявності законної та об’єктивно обґрунтованої мети. У сфері праці цей принцип конкретизує стаття 2-1 Кодексу законів про працю України: будь-яка дискримінація при прийнятті на роботу, зміні умов праці або звільненні є прямо забороненою.

Проявами ейджизму можуть бути: відмова у прийнятті на роботу через «занадто молодий» або «занадто старший» вік; встановлення вікових вимог у вакансіях; необґрунтовані рішення про переведення чи звільнення за критерієм віку; відмова у підвищенні або професійному розвитку. Закон «Про рекламу» також прямо забороняє вказувати вікові обмеження у вакансіях, а за порушення передбачає штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.

Водночас українське законодавство гарантує рівне право на працю для громадян похилого віку, зокрема забороняє звільнення лише через досягнення пенсійного віку або зміну істотних умов праці без згоди особи відповідно до статті 11 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

Як реагувати на дискримінацію та захищати свої права

Особа, котра постає перед  віковою дискримінацією, має право вимагати від роботодавця пояснення причин відмови у прийомі на роботу чи інших рішень, що стосуються трудових прав. Якщо є підозра, що мотивом стало саме питання віку, важливо зафіксувати відповідні обставини — зокрема вести письмове листування або інші способи документування, які можуть бути використані як доказ.

Окрім адміністративних механізмів, дискримінацію можна оскаржувати у суді. Закон передбачає право вимагати відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Ще один спосіб боротьби з дискримінацією — звернення до уповноваженого Верховної Ради з прав людини або до регіональних омбудсменів. Подаючи звернення, необхідно вказати свої дані, причину скарги та докази, що доводять порушення ваших прав.

Відповідальність за дискримінацію

Українське законодавство передбачає цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення антидискримінаційного законодавства. Винні особи можуть бути притягнуті до штрафу, громадських робіт або адміністративного арешту. Так, адміністративне стягнення може становити від 1700 до 3400 гривень, а у разі повторного порушення — до 5100 гривень.

Санкція статті 173-6 КУпАП також передбачає громадські роботи на строк від 20 до 40 годин, або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням 20 процентів заробітку. Якщо дискримінаційні дії супроводжуються насильством, погрозами або завдали тяжких наслідків, можливе застосування кримінальної відповідальності.

Постраждала особа має право вимагати відшкодування матеріальної шкоди та компенсації моральної шкоди, завданої протиправними діями. Важливо, що моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від матеріальних збитків і не залежить від їх розміру.

Отримати безоплатну правничу допомогу

Юристи системи надання БПД можуть надати консультацію щодо захисту своїх прав у випадку дискримінації за віком. Також деякі категорії громадян мають право на допомогу зі зверненням до суду. Отримати консультацію можна дистанційно та очно.

Дистанційно (у будні з 8:00 до 18:00 за київським часом)

Телефоном:

  • З мобільних чи стаціонарних телефонів у межах України: 0 800 213 103 (дзвінки безкоштовні)
  • Для дзвінків з-за кордону +38 044 363 10 41 (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв’язку).

Письмово:

Очно (офлайн)

Офлайн можна звернутися до найближчого бюро правничої допомоги незалежно від реєстрації місця проживання. Розташування бюро та інформація про режим роботи.

Дізнатися більше про можливості отримання безоплатної правничої допомоги за посиланням.

Ейджизм у сфері праці порушує фундаментальний принцип рівності та обмежує можливості людей реалізувати свої права. Законодавство України містить чіткі заборони дискримінації за віком, а також дієві механізми для її оскарження та відшкодування завданої шкоди. Знання своїх прав і своєчасне реагування на порушення — найефективніші інструменти для захисту від вікової дискримінації та утвердження рівності у трудових відносинах.

Раніше у Держпраці пояснили, чи можна відмовити працівнику у прийнятті на роботу за віком.

Відмовити працівнику у прийнятті на роботу за віком можливо тільки у разі, якщо законодавством встановлені вікові обмеження для певної категорії працівників. Наприклад, посади державної служби, рятівники, водолази та інше. Разом з тим, відмова в прийомі на роботу за ознаками віку – це дискримінація особи в трудовій сфері, або ейджизм, коли особу не беруть на роботу, тому, що їй 45+.

Забороняється також відмова в прийнятті на роботу громадянина з мотивів досягнення ним пенсійного віку (ст. 11 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці і інших громадян похилого віку в Україні” Згідно цього закону Держава гарантує кожному ветерану праці та громадянину похилого віку належний рівень життя, задоволення різноманітних життєвих потреб, подання різних видів допомоги, зокрема, шляхом реалізації права на працю відповідно до професійної підготовки, трудових навичок і з урахуванням стану здоров’я).

Раніше ми детально розглянули, що організація трудових відносин в умовах воєнного стану – це особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, котрі працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

А також пояснили деякі питання оформлення трудових відносин.

Окрім того, нагадали, що за загальним правилом трудовий договір укладається у письмовій формі. Статтею 24 КЗпП України визначено категорію осіб та обов’язкові випадки укладення трудового договору в письмовій формі. Водночас згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

Тобто, на час дії воєнного стану, майбутній працівник та роботодавець мають дійти згоди щодо форми трудового договору, яка може бути: усна або письмова. Якщо з працівником укладають усний трудовий договір, працівник має надати на це письмову згоду у вигляді заяви про прийняття на роботу.

Окремо поінформували, що Комітет Національної асоціації адвокатів України з питань трудового права зібрав у дайджест судову практику з трудових спорів за І квартал 2024 року.

  • У період простою між роботодавцем та працівником продовжує діяти трудовий договір. Проте в цей час працівники не виконують свої трудові обов’язки.
  • Набув чинності Закон стосовно надання та використання відпусток: головні зміни.
  • Згідно зі ст. 34 КЗпП простій — призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Підприємство, установа зобов’язані надавати працівникові навчальну відпустку саме в той час, який визначив навчальний заклад.
  • Особливості виконання трудових обовʼязків за сумісництвом.
  • Діти, які працюють, прирівнюються у правах до дорослих, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.
  • Чим відрізняється простій від призупинення дії трудового договору пояснили у Координаційному центрі з надання правової допомоги.
  • Право на працю в Україні реалізується переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем. Водночас чимало цивільно-правових договорів теж засновано на трудовій діяльності. Тому трудовий договір треба відрізняти від цивільно-правових договорів: авторського договору, договору підряду, договору доручення та інших цивільно-правових угод, реалізація яких також пов’язана із трудовою діяльністю фізичних осіб. Який договір краще укласти, необхідно визначити самостійно.