Договір довічного утримання: роз’яснення Мін’юст

Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров’я. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа

Договір довічного утримання (догляд) – це правочин, за яким одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до Цивільного кодексу України відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров’я. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утримання (догляду), на праві спільної сумісної власності. Обов’язок цих осіб перед відчужувачем є солідарним. Договір довічного утримання (догляду) може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.

Згідно з Кодексом майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, зокрема майно, що належить подружжю, може бути відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду). У разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду), обсяг зобов’язання набувача відповідно зменшується.

Якщо відчужувачем є один зі співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном.

Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, договір посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження.

У Мін’юсті зазначили, що при посвідченні такого договору накладається заборона відчуження майна в установленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору. До смерті відчужувача набувач не має права продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину. На майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача.

Так, набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до ст. 334 Кодексу. Положення цієї статті передбачають, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Водночас договори довічного утримання, предметом яких є земельні ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності, посвідчуються лише у разі відчуження таких земельних ділянок на користь іншого з подружжя, родичів (дітей, батьків, рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер, двоюрідних братів і сестер, діда, баби, онуків, правнуків, рідних дядька та тітки, племінниці та племінника, пасинка, падчериці, вітчима, мачухи). Ця вимога не поширюється на земельні ділянки несільськогосподарських угідь, крім земельних ділянок під польовими дорогами, запроєктованими для доступу до земельних ділянок, та земельні ділянки для садівництва.

Так, у договорі можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Якщо обов’язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.

Крім цього, набувач може бути зобов’язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду). У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати.

Як зазначається, матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом. Набувач та відчужувач можуть домовитися про заміну речі, яка була передана за договором довічного утримання (догляду), на іншу річ. У цьому разі обсяг обов’язків набувача може бути за домовленістю сторін змінений або залишений незмінним.

Втрата (знищення), пошкодження майна, яке було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов’язків перед відчужувачем.

Як зазначили в міністерстві, в разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов’язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов’язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім’ї набувача або іншій особі за їхньою згодою. Відмова відчужувача у наданні згоди на передання обов’язків набувача за договором довічного утримання (догляду) іншій особі може бути оскаржена до суду. У такому випадку суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне значення.

У разі смерті набувача його обов’язки за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем. Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, що було передане відчужувачем, право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом. Якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, відчужувач набуває право власності на це майно. У цьому разі договір довічного утримання (догляду) припиняється.

У випадку припинення юридичної особи-набувача з визначенням правонаступників до них переходять права та обов’язки за договором довічного утримання (догляду). У разі ліквідації юридичної особи-набувача право власності на майно, передане за договором довічного утримання (догляду), переходить до відчужувача. Якщо у результаті ліквідації юридичної особи-набувача майно, що було передане їй за договором довічного утримання (догляду), перейшло до її засновника (учасника), до нього переходять права та обов’язки набувача за договором довічного утримання (догляду).

Так, договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача. Набувач зобов’язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду). Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем.

Кодексом також передбачено, що договір може бути розірваний за рішенням суду:

• на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини;
• на вимогу набувача.

У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У такому випадку витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

Якщо ж договір розірвано у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, то суд, вказали в міністерстві, може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки за договором.

Читайте також: Відмінність договору дарування та заповіту: пояснення Мін’юст

• Посвідчення договорів дарування нерухомого майна в Україні є важливим етапом, що забезпечує юридичну силу цього документа та регулюється Цивільним кодексом України (ЦКУ), Законом України “Про нотаріат” та іншими нормативними актами.
• Відповідно до статті 1243 Цивільного кодексу України подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.
• Законодавством передбачена можливість визнання потенційного спадкоємця негідним у випадку його недоброчесної поведінки відносно спадкодавця. Як наслідок – позбавлення права на отримання спадщини, поінформували у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції.
• При вирішення майнових питань, часто виникає низка дилем та запитань, зокрема стосовно вибору між заповітом та договором даруванням. Головна відмінність – це момент переходу права власності від спадкодавця та дарувальника до спадкоємців та обдаровуваного.
• З 1 січня ввели у дію нову форму податкової декларації про майновий стан і доходи.
• У Головному управлінні ДПС в Одеській області пояснили правові аспекти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що знаходяться на території Автономної Республіки Крим та перебувають у власності фізособи, яка проживає на материковій частині території України.
• Правила оформлення права власності на земельний пай в Україні.