Зміни правил прийняття спадщини: роз’яснення Мін’юсту

Новації спадкування пов’язані з унормуванням правовідносин під час воєнного стану

Міністерство юстиції України нагадало, як змінилися правила прийняття спадщини у 2024 році.

Так, 30 січня 2024 року набрали чинності два закони, які вносять зміни у порядок відкриття та оформлення спадщини, а саме:

– Закон України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини»;

– Закон України від 08 листопада 2023 року № 3449-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини».

Новації спадкування пов’язані з унормуванням правовідносин під час воєнного стану. Так, законами були внесені зміни до Цивільного кодексу України та Закону України «Про нотаріат».

Місце відкриття спадщини

Основні зміни стосуються ст. 1221 Цивільного Кодексу України, якою визначається місце відкриття спадщини.

За оновленою редакцією ст. 1221 ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.   Якщо ж останнє місце проживання спадкодавця невідоме, то місцем відкриття спадщини вважатимуть місце перебування або нерухомого майна чи його основної частини, або, за відсутності нерухомого майна, – місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право».

Якщо смерть настала на непідконтрольній території

Оновлене законодавство встановлює спеціальні правила оформлення спадкових прав у період воєнного стану:

1) У період дії на території України воєнного стану та протягом шести місяців з дня його припинення або скасування у випадку, якщо місцем відкриття спадщини є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, територія, на якій ведуться активні бойові дії або яка є тимчасово окупованою, щодо якої не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, дату відновлення здійснення своїх повноважень органами державної влади у повному обсязі, заяви про прийняття спадщини та інші заяви щодо спадщини подаються нотаріусу незалежно від місця відкриття спадщини. Зазначене правило застосовуються також до спадщини, місцем відкриття якої є населений пункт, розташований на тимчасово окупованій території України, протягом усього періоду тимчасової окупації такої території та шести місяців після завершення тимчасової окупації.

2) Якщо місцем відкриття спадщини є населений пункт або території, зазначені вище, а також у разі заведення спадкової справи не за місцем відкриття спадщини до набрання чинності Законом № 3450-IX, вчинення нотаріальних дій щодо спадщини та спільного майна подружжя (колишнього подружжя) в межах спадкової справи здійснюється за місцем подання першої заяви щодо спадщини. Якщо ж місцем подання першої заяви є населений пункт або території, зазначені вище, відповідні нотаріальні дії вчиняються за місцем подання першої заяви про видачу свідоцтва в населеному пункті або на території, що не зазначені в попередньому пункті.

Особливості обчислення строків при спадкуванні в умовах воєнного стану

Нове законодавство встановлює особливості щодо обчислення строків при спадкуванні на час дії на території України воєнного стану та протягом двох років з дня його припинення або скасування. За загальним правилом для прийняття спадщини цивільним законодавством встановлено строк у 6 місяців, який обчислюється з дня смерті особи. Якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи, строки, визначені ЦК України щодо спадкування, обчислюються з дня державної реєстрації смерті спадкодавця.

Наприклад, особа померла 01.09.2023, смерть зареєстровано 25.11.2023. У цьому випадку строк 6 місяців, зокрема, для прийняття або відмови від прийняття спадщини, відліковується, починаючи з 25.11.2023.

Так, основні зміни у порядку оформлення спадщини забезпечують права громадян в умовах воєнного стану і дають можливість у найкращий спосіб забезпечити захист прав спадкоємців.

Стаття 1216 ЦК України визначає спадкування як перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Термін “право на спадкування” може вживатися в кількох значеннях.Право на спадкування може розглядатися як суб’єктивне право, яке виникає за наявності певних юридичних фактів: смерті особи або оголошення її померлою (ст. 1220 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 1268, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Підстави спадкування за законом:

• споріднення;
• родинні відносини;
• шлюб;
• усиновлення;
• перебування на утриманні спадкодавця не менше 5 років до його смерті.

При спадкуванні за законом майно переходить до зазначених в законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості, тобто точно визначеного кола осіб, котрі спадкують одночасно.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування в разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (ст. 1258 ЦК).

Право на спадкування одержують особи згідно із законом:

1. У першу чергу — діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
2. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
3. У третю чергу — рідні дядько та тітка спадкодавця.
4. У четверту чергу — особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.
5. У п’яту чергу — інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. У п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

Читайте також: Особливості спадкування за заповітом подружжя: пояснення Мін’юст

Раніше повідомляли, що відповідно до статті 1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину. Разом з цим, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Не вимагається звернення до суду для визначення додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини, якщо усі спадкоємці, які прийняли спадщину, подають нотаріусу письмову заяву про згоду на прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини.

Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

• Законодавством передбачена можливість визнання потенційного спадкоємця негідним у випадку його недоброчесної поведінки відносно спадкодавця. Як наслідок – позбавлення права на отримання спадщини, поінформували у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції.
• При вирішення майнових питань, часто виникає низка дилем та запитань, зокрема стосовно вибору між заповітом та договором даруванням. Головна відмінність – це момент переходу права власності від спадкодавця та дарувальника до спадкоємців та обдаровуваного.
• З 1 січня ввели у дію нову форму податкової декларації про майновий стан і доходи.
• У Головному управлінні ДПС в Одеській області пояснили правові аспекти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що знаходяться на території Автономної Республіки Крим та перебувають у власності фізособи, яка проживає на материковій частині території України.