Законопроєкт про обмеження Telegram: навіщо він потрібен

Законопроєкт № 11115, який з 2024 року чекав свого часу в парламенті, отримав друге дихання на тлі кризи стосунків між монобільшістю та президентом – комітет з питань інформаційної політики рекомендував його до розгляду в першому читанні з прийняттям за основу. Це спровокувало хвилю критики та відвертих маніпуляцій з боку анонімних Telegram-каналів, які вбачають загрозу своєму привілейованому становищу від ухвалення цього законопроєкту.

Хоч анонімні Telegram-канали і становлять значну проблему, генеруючи потоки замовних публікацій, сумнівних новин та просто інформаційного сміття, їм боятись особливо немає чого – законопроєкт № 11115 спрямований не стільки проти самих каналів, скільки проти концепції використання Telegram як основної і чи не головної платформи для офіційної комунікації з боку влади в перші місяці повномасштабного вторгнення.

Цей підхід, плюс зручність Telegram, й призвів до бурхливого розквіту сотень каналів, які щоденно ґвалтують психіку українців повідомленнями на кшталт “ТЕРМІНОВО! Ракета на Х. Цей канал першим публікує дані моніторів!” або “ЗАРПЛАТА віддалено! Працювати не потрібно!”, перемішаними з рекламою казино, крипто- і не тільки скамерів та політичною “джинсою”, яка дивним чином спрямована проти всіх, кого Офіс президента вважає своїм політичним противником. 

Ключові нововведення, які пропонує законопроєкт № 11115, полягають у тому, щоб запровадити механізм регулювання Telegram (та аналогічних платформ), схожий на той, який сьогодні застосовується, наприклад, до YouTube чи телебачення. Більшість змін, які вносить законопроєкт, стосуються закону “Про медіа” і передбачають:

1. введення нового пункту 39-1 у статті 1 – з визначенням «платформа спільного доступу до інформації, через яку поширюється масова інформація» – фактично, це і є визначення Telegram та аналогів (Viber, WhatsApp тощо);
2. встановлюються обов’язки провайдерів таких платформ: умови користування, контактні дані, заборона незаконного контенту, обмеження на вимогу Нацради, механізми скарг, право на відповідь/спростування, рекламні вимоги, підвищення медіаграмотності, виконання вимог Нацради;
3. провайдери таких платформ стають новими суб’єктами у сфері медіа;
4. виникає обов’язок мати в Україні представника (для провайдерів поза юрисдикцією України чи ЄС), розкривати структуру власності на вимогу Нацради, заборона комерційної обробки персональних даних дітей, право користувачів на скаргу на контент та порушення з боку власників каналів;
5. неможливість встановити особу представника або ненадання документів платформою стає підставою визнання структури власності платформи непрозорою (ключова новація проєкту);
6. забороняється державним органам, посадовим особам, банкам, надавачам фінпослуг тощо використовувати платформи з непрозорою структурою власності для поширення масової інформації, а також встановлювати додатки таких платформ на службові пристрої;
7. визначення “онлайн-медіа” включатиме також канали/сторінки на платформах спільного доступу до інформації (за умови добровільної реєстрації).

Крім переліченого, додаються штрафи та деякі обмеження для провайдерів платформ спільного доступу, а також обов’язок для органів влади та місцевого самоврядування не вести комунікацію через ті платформи спільного доступу, які відмовляються виконувати вимоги законодавства. Те саме частково стосується банків. Також додається заборона на використання хмарних послуг, якщо їхній провайдер пов’язаний з платформами-порушниками.

Тобто, законопроєкт не обмежує користувачів Telegram взагалі, а якщо Telegram виконає вимоги законопроєкту (як і Viber чи WhatsApp), то й не вплине на банки чи органи влади. В іншому ж випадку останнім буде заборонено використовувати його для розміщення інформації про свою діяльність, встановлювати додаток на службові пристрої, або комунікувати з клієнтами через чат-боти (для банків), що саме по собі є вкрай сумнівною практикою – передавати банківські дані через третіх осіб, робота яких ніяк не контролюється.

Водночас законопроєкт № 11115 потребує ряду суттєвих доопрацювань – перш за все в частині відповідальності платформ спільного доступу за порушення вимог законодавства. Європейський підхід до цього – застосування штрафу у розмірі “Х%” від річного обороту. Такі штрафи дуже болючі, тому платформи переважно не ризикують ігнорувати законодавство ЄС. Український же підхід полягає у застосуванні штрафів у розмірі кількох мінімальних зарплат – від 5 до 25 у даному випадку. Це смішні суми для платформ на кшталт Telegram чи Viber, яким дорожче буде виконувати вимоги закону, ніж сплачувати ці штрафи. 

Крім того, варто диференціювати об’єкти регулювання, адже в поточній редакції законопроєкт стосується як гігантів на кшталт Telegram чи WhatsApp, так і невеликих тематичних форумів чи stand-alone чатів. Це надмірний контроль, який перевантажить як Нацраду, як ключового регулятора, і не принесе суттєвої користі. Доречно доповнити законопроєкт нормою про те, що під його дію потраплятимуть лише ті платформи, які мають певну кількість унікальних українських користувачів на місяць, як це передбачено, наприклад в європейському законодавстві.

Також слід усунути термінологічні та нормативні розбіжності – узгодити визначення законопроєкту з аналогічними у чинному законодавстві, усунути прогалини в повноваженнях Нацради з телерадіомовлення, які передбачає законопроєкт № 11115 та закон “Про медіа”, конкретизувати надміру загальні терміни, як от “ефективні заходи з медіаграмотності” чи запровадити “ефективні механізми розгляду скарг” – без чіткого визначення критеріїв ефективності та бажаного результату, ці норми просто не мають сенсу.

Найбільш спірною прогалиною законопроєкту є відсутність обов’язку відмовитись від використання платформ, провайдери яких не виконають вимоги законодавства, для операторів об’єктів критичної інфраструктури. З одного боку, це дійсно зачепить користувачів, які щомісяця через Telegram-бота передають показники споживання електроенергії. З іншого – якщо ми вже керуємось розумінням того, що великі масиви цінної інформації проходять через сервери, які не контролюються Україною, але до яких цілком імовірно мають доступ росіяни – то цю практику слід однозначно припинити, навіть якщо користувачам доведеться передавати показники не в зручному Telegram, а у Viber чи на сайті обленерго.