Заборгованість зі сплати аліментів не є підставою для зменшення частки в майні – позиція Верховного суду

Колегія суддів погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що проживання дитини з матір’ю, існування у батька заборгованості зі сплати аліментів, з огляду на встановлені судами обставини та положення статті 70 СК України, не є підставою для збільшення частки одного з подружжя

Заборгованість зі сплати аліментів не є підставою для збільшення частки в майні одного з подружжя, однак у разі зростання заборгованості за аліментами сторони не позбавлені можливості в порядку статті 190 СК України укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно, зазначив Верховний Суд у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 521/11825/20.

Деталі справи

15 листопада 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника матері дитини у справі за її позовом до батька дитини, треті особи: акціонерне товариство «ОТП Банк», приватний виконавець виконавчого округу Одеської області, про поділ спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності.

Судами встановлено, що з 2005 року позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, мають сина. У грудні 2005 року на підставі договору купівлі-продажу чоловік придбав квартиру, право власності на яку зареєстровано за ним. Заочним рішенням районного суду в листопаді 2018 року шлюб між сторонами розірвано та стягнуто з чоловіка на користь жінки аліменти на утримання неповнолітнього сина до досягнення дитиною повноліття. Оскільки відповідач має заборгованість зі сплати аліментів, позивачка вважала, що є підстави для відступу від принципу рівності часток при поділі майна подружжя та визнання за нею права власності на 3/4 частки квартири, а за чоловіком – права власності на 1/4 частку квартири. Заочним рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено частково.

Визнано за жінкою та чоловіком право власності на 1/2 ідеальну частку квартири за кожним у порядку поділу спільного майна подружжя, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позиція суду

Постановою Верховного Суду рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Відповідно до положень статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України).

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Статтею 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Водночас суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз указаних норм свідчить про те, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України, в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але й інші обставини.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 373/185/21.

Раніше суди встановили, що спірна квартира набута сторонами за час шлюбу, за спільні кошти, тож майно, керуючись приписами статті 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя. Сторони не досягли домовленості про поділ спірної квартири, водночас позивачка просила збільшити її частку у спільному майні подружжя з урахуванням наявності у відповідача заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини.

Суди дійшли правильних висновку про те, що правові підстави для поділу квартири шляхом визнання за кожною зі сторін права власності на 1/2 її частку, що відповідає положенням частини першої статті 70 СК України.

Колегія суддів погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що проживання дитини з матір’ю, існування у батька заборгованості зі сплати аліментів, з огляду на встановлені судами обставини та положення статті 70 СК України, не є підставою для збільшення частки одного з подружжя.

Водночас у разі подальшої несплати відповідачем аліментів, позивачка не позбавлена можливості у порядку статті 190 СК України укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Колегія суддів визначила за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій — без змін.

Нагадаємо, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину становить не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину − розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (може бути присуджений судом у разі достатності заробітку платника аліментів).

Зазначимо, за ухилення від сплати коштів на утримання дитини передбачена цивільна, адміністративна і кримінальна відповідальність, залежно від тяжкості проступку та величини заборгованості по аліментах. Одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

За несплату аліментів передбачено наступні тимчасові обмеження боржника:

• внесення неплатника до Єдиного реєстру боржників;
• обмеження у праві виїзду за межі України;
• накладення арешту на карткові рахунки;
• позбавлення права керування автомобілем;
• позбавлення права користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами несмертельної дії;
• позбавлення права на полювання
• суспільно корисні роботи.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд не обмежується розміром заробітку платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Водночас навіть під час дії воєнного стану від боржників вимагається виконання зобов’язань по утриманню дитини. Також не звільняє від сплати аліментів ані служба у війську, ані втрата працевлаштування.

Окрім цього, на час дії воєнного стану не заборонено накладати стягнення на дохід боржника по сплаті аліментів. Відповідальність за невиконання зобов’язань по утриманню дитини залишається також ж, як і в мирний час.

Водночас законодавством встановлено деякі особливості стосовно здійснення виконавчих дій на тимчасово окупованих територіях, а також передбачено зупинення дії постанов державних виконавців про накладання окремого виду обмежень на боржника.

Раніше ми повідомляли про позицію колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 28.09.2023 у справі №495/922/21. Так, злісне невиконання особою свого обов’язку зі сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (ст. 164 КК), що підтверджується сукупністю зібраних доказів, не може виправдовуватися відсутністю в засудженого можливостей для працевлаштування водієм міжнародних перевезень внаслідок обмеження права виїзду чоловіків за межі України, якщо так чи інакше без будь-яких об’єктивних перешкод особа не вчиняє жодних заходів для працевлаштування в межах України, ігноруючи тривало та пасивно виконання покладених на неї обов’язків зі сплати аліментів на утримання дітей.

• Станом на 15 грудня 2023 року в реєстрі нараховувалося 192 150 боржників по аліментах, свідчать дані з Єдиного реєстру боржників.
• Прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць встановлено єдиний на весь 2024 рік.
• Законодавством передбачено заходи примусового виконання рішень, які застосовуються до боржника за несплату аліментів.
• Злісне невиконання обов’язку зі сплати аліментів, коли платник виправдовує це відсутністю роботи – позиція ККС.