За ухилення від забезпечення навчання та виховання дітей батьків штрафуватимуть до 5100 грн

12 Травня, 2024 в 11:34

Закон направлений на врегулювання питання адміністративної відповідальності за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання малолітніх дітей

9 травня Верховна Рада проголосувала Закон України «Про внесення зміни до статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх дітей» (законопроєкт №9390).

Закон направлений на врегулювання питання адміністративної відповідальності за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання малолітніх дітей.

Для досягнення вказаної мети частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність за:

  • ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх дітей у вигляді попередження або накладення штрафу від 50 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 5 100 гривень).

Передбачається, що реалізація Закону сприятиме розв’язанню проблеми щодо законодавчих підстав притягнення батьків або осіб, які їх замінюють, до адміністративної відповідальності за ухилення ними від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей у віці до 14 років.

Як зауважили у пояснювальній записці до документа, на сьогодні, слід констатувати наявність законодавчого недоліку (прогалини), що перешкоджає притягненню винних осіб – батьків або осіб, які їх замінюють, до адміністративної відповідальності за ухилення ними від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх дітей.

Так, зокрема, частина перша статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за ухилення від виконання зазначеного обов’язку лише щодо неповнолітніх дітей, відповідне положення відносно малолітніх осіб відсутнє. Враховуючи те, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення «неповнолітня дитина», суди традиційно керуються відповідними нормами статті 6 Сімейного кодексу України, в якій зазначено, що неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

До чотирнадцяти років дитина є малолітньою. А тому, згідно з тлумаченням частини першої статті 184 Кодексу України та статті 6 Сімейного кодексу України, судові органи констатують відсутність складу адміністративного правопорушення та закривають провадження у справах, які стосуються ухилення батьками чи особами, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх дітей. Враховуючи вищезазначене, слід констатувати необхідність внесення змін до частини першої статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення для розв’язання зазначеної проблеми.

Законотворці наголосили, що законопроєкт розроблений для розв’язання проблеми законодавчих підстав притягнення батьків або осіб, які їх замінюють, до адміністративної відповідальності за ухилення ними від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей у віці до 14 років.

Так, законопроєктом передбачається доповнення частини першої статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення такою категорією дітей як малолітні.

Передбачається, що реалізація проєкту Закону забезпечить можливість ефективної реалізації на практиці частини першої статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності батьків або осіб, які їх замінюють, за неналежне виконання покладених на них законодавством обов’язків відносно малолітніх дітей. Також передбачені Законопроєктом зміни якісно вплинуть на ступінь адміністративно-правової охорони зазначеної категорії дітей.

Зауважимо, батьківські права та обов’язки — права й обов’язки, покладені законодавством на батьків щодо виховання та утримання дітей. Батьківські права та обов’язки визнаються за особами, відносно яких наявні безспірні відомості, що вони є батьком або матір’ю даних дітей.

Сімейне право встановлює принцип рівності прав та обов’язків як батька, так і матері, передбачає здійснення батьківських прав та обов’язків відповідно до інтересів дітей.

Стаття 143 Сімейного кодексу України вказує на перший обов’язок батьків: мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобов’язані забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я. Такий самий обов’язок має й мати дитини, яка не перебуває у шлюбі, а також і батько який не перебуває у шлюбі з матір’ю дитини, батьківство якого визначено у свідоцтві про народження дитини або визнано за рішенням суду, зобов’язаний за повідомленням служби у справах дітей, що здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, забрати дитину для утримання та виховання з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я, якщо цього не зробила мати дитини. У разі якщо батько не перебуває у шлюбі, він набуває статусу одинокого батька.

Найважливішим обов’язком батьків є виховання дітей в дусі поваги до прав та свобод інших осіб, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки повинні піклуватися про фізичний розвиток дітей, їхнє навчання та підготовку до суспільно корисної праці. На батьків покладається також обов’язок здійснювати нагляд за поведінкою дітей. Батьки мають право особисто виховувати дітей або передавати їх на виховання та навчання до спеціальних навчальних установ або особі. На батьків покладається захист прав і представництво інтересів неповнолітніх дітей в суді та інших державних і громадських установах. Батьки за законом зобов’язані утримувати своїх дітей. Після смерті дорослих, діти мають право на спадкування їхнього майна, а непрацездатні такому на пенсію. В разі неправомірного здійснення батьківських прав та обов’язків, жорстокого поводження з дітьми, залишення їх без нагляду суд може позбавити окремих осіб батьківських прав і притягти їх до кримінальної відповідальності.

Батьківські права та обов’язки поширюються і на осіб, які у встановленому законом порядку усиновили або удочерили дітей.

Батьки і діти зобов’язані надавати взаємну матеріальну допомогу та моральну підтримку один одному. Батьки мають право і обов’язок виховувати своїх дітей та піклуватися про їх здоров’я, надавати їм освіту та готувати їх до праці. Батьки спільно виховують дітей. Якщо один з батьків проживає окремо від сім’ї, він зобов’язаний брати участь у вихованні дітей і має право спілкуватися з ними. Батьки мають право вимагати повернення дітей від будь-якої особи, що удержує їх у себе не на підставі закону чи судового рішення. За життя батьків діти не мають права на їх майно, так само як батьки не мають право на майно дітей. Якщо у неповнолітніх є майно, батьки управляють ним як опікуни чи піклувальники з додержанням правил, встановлених для опіки та піклування. Батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги. При ухиленні батьків від цього обов’язку кошти на утримання дітей (аліменти) стягуються з них в судовому порядку в розмірі: на одну дитину – чверть, на двох – третину, на трьох і більше – половину заробітку (доходу) батьків, але не менше 1/2 прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину, а з осіб, які працюють за контрактом в іноземних державах,- не менше двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на кожну дитину. Стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час може бути проведено не більш як за трирічний строк, що передував пред’явленню виконавчого листа до стягнення.

Утримання непрацездатних батьків, які потребують допомоги, є обов’язком їх повнолітніх дітей. Якщо вони не виконують цей обов’язок добровільно, їм можуть бути призначені аліменти. Діти можуть бути звільнені від обов’язків щодо утримання своїх батьків, якщо судом буде встановлено, що у свій час батьки ухилялися від виконання батьківських обов’язків.

Сімейний Кодекс України:

  • Ст. 141 Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі.
  • Ст. 150 Батьки зобов’язані: 1. Виховувати дитину в дусі поваги до прав інших людей, любові до свого народу; 2. Піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; 3. Забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти; 4. Поважати дитину. Забороняється будь-яка експлуатація дитини батьками, фізичні покарання та покарання, які принижують гідність дитини.
  • Ст. 152 Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю.
  • Ст. 157 Питання виховання дітей вирішуються спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини. Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо участі у вихованні, то порядок визначається органом опіки та піклування. У випадку, якщо батьки не підкоряються рішенню органу опіки, то кожен з батьків має право звернутися в суд для вирішення суперечки.

Водночас відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства (ст. 155 Сімейного Кодексу). Батьки не можуть відмовитися від своїх прав та обов’язків, вони можуть втратити їх у судовому порядку. Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання батьківських обов’язків з виховання дітей, не забрали дитину з пологового будинку, жорстоко поводяться з дітьми, є хронічними алкоголіками чи наркоманами, вдаються до експлуатації дитини, примушують до жебракування та бродяжництва (ст. 164 Сімейного Кодексу).

Злісне ухилення батьків від виконання обов’язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення батьківських прав. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя і здоров’я дитини, орган опіки та піклування (виконком) або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини у її батьків. Злісне невиконання батьками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, — карається обмеженням волі на строк від 2 до 5 років або позбавленням волі на той самий строк. Але допускається поновлення у батьківських правах, якщо батьки змінили поведінку, і поновлення в правах є в інтересах дітей.

Раніше ми детально пояснили питання рівності батьків у правах та обов’язках. Відповідно до частини першої статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.