Юрисдикція спорів щодо оскарження податковими органами правочинів, вчинених суб’єктами приватного права: позиція ВС

Визнання недійсним правочину є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам

Велика Палата Верховного Суду висловилася стосовно юрисдикції спорів щодо оскарження податковими органами правочинів, вчинених суб’єктами приватного права, мовиться у постанові ВП ВС від 29 лютого 2024 року у справі № 580/4531/23.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання недійсним правочину (серед іншого договору) є одним з окремо визначених матеріальним законом способів захисту у приватноправових відносинах.

Натомість, не належить до визначених ч. 1 ст. 5 та ч. 2 ст. 245 КАС України загальних способів звернення до адміністративного суду та захисту права у публічно-правових відносинах такий спосіб захисту, як визнання недійсними правочинів, зокрема цивільноправових договорів.

ВП ВС вкотре акцентувала, що п. 4 ч. 1 ст. 19 КАС України законодавець конкретизував юрисдикцію адміністративних судів лише стосовно адміністративних договорів, зазначивши, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Отже, визнання недійсним правочину (господарського договору) є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам.

Наділення законодавцем контролюючого органу повноваженнями на звернення з позовом до суду про визнання правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов’язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, виходить за межі податкового контролю.

Так, оспорюючи правочин, вчинений суб’єктами приватного права та спрямований на набуття, зміну або припинення ними цивільних прав чи обов’язків, податковий орган передусім втручається у приватноправові відносини та застосовує спосіб захисту, властивий саме цим відносинам, тому такий спір є приватноправовим, а справа в такому спорі належить до предметної юрисдикції загальних чи господарських судів залежно від складу сторін спору, якщо законом не встановлено інше правило предметної юрисдикції таких спорів.

• Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, позаяк для зобов’язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб’єкт, а саме кредитор – банк або інша фінансова установа.
• Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
• Відповідно до статей 45-47 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці зобов’язані щорічно подавати декларацію про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру. До декларації включаються відомості про об’єкти нерухомості, рухоме цінне майно, цінні папери, грошові активи та інше майно.
• 31 березня завершується перехідний період, під час якого в Україну можна було  завозити гуманітарну допомогу, використовуючи паперові декларації. Так, з 1 квітня завезти гуманітарну допомогу до України буде можливо лише з використанням Автоматизованої системи реєстрації гуманітарної допомоги.