Як запобігти конфлікту інтересів у діяльності ВРП та ВККС: аналітичне дослідження НАЗК

8 Червня, 2024 в 16:26

Конфлікт інтересів — суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень

Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) презентувало аналітичне дослідження щодо механізмів запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності Вищої ради правосуддя (ВРП) та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС).

Аналіз проведено на виконання п. 2.1.1.3 розділу 2 заходів з виконання Державної антикорупційної програми на 2023 – 2025 роки (ДАП), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2023 No 220.

Результати аналітичного дослідження, в якому ідентифіковано наявні проблеми в цій царині та надано пропозиції щодо їх розв’язання, покликані оптимізувати процес врегулювання конфлікту інтересів у членів ВРП і ВККС, та будуть враховані під час розробки відповідного проєкту закону.

Зокрема, НАЗК ідентифіковано проблеми:

  • Закон України “Про запобігання корупції” не передбачає особливого порядку врегулювання конфлікту інтересів Голови і членів ВРП, хоча він необхідний та фактично передбачений Законами України «Про судоустрій і статус суддів» та “Про Вищу раду правосуддя”;
  • Закон України “Про запобігання корупції” забороняє членам ВРП та ВККС участь у розгляді питань, щодо яких вони мають конфлікт інтересів. При цьому Законами України «Про судоустрій і статус суддів» та “Про Вищу раду правосуддя” можливість участі у прийняття рішень за наявності конфлікту інтересів не виключається;
  • у законодавстві відсутні механізми забезпечення працездатності ВРП та ВККС у випадку втрати кворуму у зв’язку з конфліктом інтересів членів.

Результати аналітичного дослідження доводять необхідність вжиття комплексних заходів під час вирішення низки проблем, що сформульовані у Державній антикорупційній програмі.

Ознайомитись з дослідженням, наявними проблемами та розробленими пропозиціями щодо їх розв’язання можна за посиланням.

Зауважимо, Закон України «Про запобігання корупції» виокремлює два види конфлікту інтересів:

  • Потенційний конфлікт інтересів – в особи наявний приватний інтерес у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
  • Реальний конфлікт інтересів – суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес – будь-який майновий чи немайновий інтерес особи. Такий інтерес може зумовлюватись особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними, чи юридичними особами, а також іншими обставинами.

Невіддільною складовою конфлікту інтересів є службові/представницькі повноваження та вплив (можливість впливу) приватного інтересу на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій під час реалізації таких повноважень.

Приватний інтерес здатний впливати на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації дискреційних службових чи представницьких повноважень.

Суперечність полягає в тому, що, з одного боку, в особи наявний приватний інтерес (майновий або немайновий), а з іншого – особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, має виконувати свої службові обов’язки в інтересах держави, територіальної громади, виключаючи можливість будь-якого впливу приватного інтересу.

Закон «Про запобігання корупції» визначає, що певні особи зобов’язані, зокрема, повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів, безпосереднього керівника. У випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі вона повідомляє Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.

Безпосередній керівник особи або керівник органу, який може звільнити чи ініціювати звільнення працівника  з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність цього працівника конфлікту інтересів, ухвалює рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

Заходи зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів та порядок їх застосування визначені в статтях 29–34 закону «Про запобігання корупції».

Так, якщо Національне агентство одержало від особи, яка перебуває на посаді, що не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, повідомлення про наявність у неї конфлікту інтересів, упродовж семи робочих днів роз’яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.