Як стягувачу з’ясувати місце проживання боржника за кордоном для отримання аліментів: пояснення Мін’юст

9 Березня, 2024 в 09:20

Правовою підставою для отримання громадянином України аліментів на утримання дитини від батька/матері дитини, який/яка постійно мешкає на території іноземної держави, є міжнародний договір між Україною і відповідною іноземною державою про правову допомогу, що регулює питання виконання аліментних зобов’язань

Нині все частіше постає питання, як стягувачу з’ясувати місце проживання боржника за кордоном для подальшого отримання аліментів.

Відсутність у заявника такої інформації призводить до неможливості звернення до примусового виконання на території відповідної іноземної держави рішення про стягнення аліментів, ухваленого судом України, а у разі його відсутності –  до неможливості звернення з заявою про стягнення аліментів.

Слід акцентувати, що правовою підставою для отримання громадянином України аліментів на утримання дитини від батька/матері дитини, який/яка постійно мешкає на території іноземної держави, є міжнародний договір між Україною і відповідною іноземною державою про правову допомогу, що регулює питання виконання аліментних зобов’язань. Інформація про встановлення адреси боржника за кордоном також може бути запитана на підставі такого міжнародного договору, якщо це передбачено самим договором.

Найбільш розповсюдженим міжнародним договором України у сфері виконання аліментних зобов’язань є Гаазька Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року, яка набула чинності для України 01 листопада 2013 року і на сьогодні застосовується у відносинах із 49 державами-учасницями.

Конвенція передбачає, що центральні органи договірних держав наділені функціями щодо надання сприяння у встановленні місцезнаходження боржника або кредитора.

Згідно з пояснювальною запискою Спеціальної комісії до Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, допомога у встановлені місцезнаходження боржника або кредитора може бути надана після отримання від заявника заяви, зазначеної у статті 10 Конвенції, коли відомо або передбачається, що боржник або кредитор перебуває у запитуваній державі. Допомога у встановлені місцезнаходження боржника або кредитора також може бути надана й до відправлення заяви, якщо необхідно встановити, чи знаходиться боржник або кредитор у запитуваній державі.

Отже, заінтересована особа, якій не відоме місце проживання боржника за кордоном, має право на підставі Конвенції звернутись до компетентному органу запитуваної договірної держави Конвенції із заявою про встановлення місця проживання боржника.

Заява, яка, як зазначено, адресується  центральному органу запитуваної договірної держави Конвенції, складається у довільній формі, офіційною мовою цієї держави або супроводжується засвідченим перекладом на таку мову. У заяві слід зазначити прізвище, ім’я та по батькові боржника, його анкетні дані та будь-яку наявну інформацію щодо боржника,  яка сприятиме пошуку його місцезнаходження.

Заява надсилається до Мін’юсту безпосередньо або через його територіальні органи – міжрегіональні управління.

Мін’юст скеровує цю заяву до центрального органу відповідної договірної держави Конвенції для подальшого розгляду.

Надалі інформація, отримана Міністерством юстиції України від центрального органу договірної держави Конвенції за результатами розгляду заяви, доводиться до відома заінтересованої особи.

Зауважимо, з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

Слід зауважити, що закон вимагає сплати аліментів під час дії воєнного стану. До того ж, навіть за таких умов законодавством не заборонено звернення стягнення на дохід боржника (заробітну плату, пенсію, стипендію тощо), якщо ці кошти зараховуються для погашення заборгованості за аліментами.

Раніше ми пояснили питання порядку та способів призначення аліментів.

Також повідомляли про позицію колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 28.09.2023 у справі №495/922/21. Так, злісне невиконання особою свого обов’язку зі сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (ст. 164 КК), що підтверджується сукупністю зібраних доказів, не може виправдовуватися відсутністю в засудженого можливостей для працевлаштування водієм міжнародних перевезень внаслідок обмеження права виїзду чоловіків за межі України, якщо так чи інакше без будь-яких об’єктивних перешкод особа не вчиняє жодних заходів для працевлаштування в межах України, ігноруючи тривало та пасивно виконання покладених на неї обов’язків зі сплати аліментів на утримання дітей.

Тоді як заборгованість зі сплати аліментів не є підставою для збільшення частки в майні одного з подружжя, однак у разі зростання заборгованості за аліментами сторони не позбавлені можливості в порядку статті 190 СК України укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно, зазначив Верховний Суд у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 521/11825/20.