Як оформити батьківство, якщо дитина народжена у шлюбі, але від іншого чоловіка: пояснення

Питання визначення батьківства може бути врегульоване як у добровільному порядку, так і у судовому порядку

На практиці трапляються ситуації, коли подружжя фактично припинило сімейні відносини, однак юридично шлюб ще не розірвано. Наприклад, не встигли оформити розлучення або затягнули з цим процесом. Водночас у житті вже виникають нові стосунки і дитина народжується від іншого чоловіка. Сімейним кодексом України встановлено, що права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу (стаття 121).

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров’я про народження дружиною дитини. Також походить від подружжя дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним (частини 1–2 статті 122 Кодексу). У таких випадках дружина записується матір’ю, а чоловік (колишній чоловік) – батьком дитини (стаття 133 Кодексу), пояснили у Мін’юсті.

Що потрібно зробити, аби в актовому записі про народження був вказаний саме біологічний батько?

Згідно з ч. 3 статті 122 Кодексу подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства.

Якщо чоловік, який перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, не може особисто з’явитись до органу державної реєстрації актів цивільного стану для подання такої заяви, то його заява, яка підтверджує, що він не є батьком дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, може бути подана через представника або надіслана поштою. Повноваження представника мають ґрунтуватись на нотаріально посвідченій довіреності (пункт 19 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (далі – Правила)).

Відтак, можуть подати заяву про визнання батьківства біологічний батько та матір, якщо не можуть це зробити особисто.

Як вирішується спір про батьківство?

Якщо неможливо домовитися, це питання може бути врегулювано у судовому порядку.

Так, відповідно до статті 129 Кодексу особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред’явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Крім того, згідно зі статтею 136 Кодексу особа, яка записана батьком дитини, має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується. Але оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Відтак, питання визначення батьківства може бути врегульоване як у добровільному порядку через орган державної реєстрації актів цивільного стану, так і у судовому порядку – залежно від наявності згоди між сторонами.

Нагадаємо, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи. До переліку доказів у таких справах входять письмові, речові та електронні документи, висновки експертів, а також інформація від свідків, пояснюють у Мін’юсті.

До заяви про встановлення факту батьківства, як докази можна надавати такі документи:

– документи, що підтверджують родинні зв’язки (сімейні фото, листи, анкети, рішення судів, витяги з домових книг тощо);

– довідки органів ДРАЦС щодо неможливості поновлення записів чи внесення змін до них;

– пояснення свідків, які можуть підтвердити взаємини між заявником і померлим.

Водночас цей перелік не є вичерпним – до справи можна додавати будь-які інші відомості, що можуть підтвердити факт батьківства.

Висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку. Всі докази батьківства мають оцінюватися судом в їх сукупності.

Найбільш переконливим доказом у справах про встановлення батьківства є ДНК-експертиза. Її точність сягає 99,99%. Під час дослідження порівнюються зразки ДНК дитини та ДНК батьків.

Строки дослідження ДНК залежать від лабораторії. Результати можуть бути готові як і через декілька днів, так і через місяць. Подібні генетичні дослідження можна зробити не в кожній лабораторії. Вартість дослідження залежить від типу тесту та інших факторів, тому кожен пацієнт сам вирішує робити його чи ні.

У судовому розгляді справи про встановлення батьківства, сторони взаємною згодою самі обирають експертну установу. Якщо такої згоди не досягнуто, то суд самостійно вирішує в якій медичній лабораторії будуть проводити тест ДНК.

З потреби суд може призначити декілька експертів для підготовки одного висновку. Проведення судової молекулярно-генетичної експертизи складається з декількох етапів.

Матеріал для аналізу зазвичай збирається за допомогою ротового мазка, але можливе використання і нестандартних зразків, як нігті чи волосся.

Процедура проходить у кілька етапів: збір матеріалу, доставка до лабораторії, аналіз і підготовка висновку. Якщо сторони не погоджуються щодо лабораторії, її обирає суд.

Суд враховує всі докази в сукупності – кожен окремий документ чи висновок не має заздалегідь встановленої сили. Важлива не лише наявність доказу, але й його належність, допустимість, достовірність та зв’язок з іншими матеріалами справи. Після розгляду всіх обставин суд виносить рішення.

У випадках, коли батько помер і немає зразків його ДНК, суд може призначити посмертну молекулярно-генетичну експертизу. Для цього проводиться ексгумація та подальше дослідження біологічного матеріалу.

Додамо, відповідно до ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:

– за заявою матері та батька дитини;

– за рішенням суду.

Спільна заява батьків може бути подана одночасно при здійсненні реєстрації народження дитини або після реєстрації народження, яка була проведена відповідно до вимог ст. 135 Сімейного кодексу України. Заява про визнання батьківства може бути подана як за місцем проживання батьків, так і за місцем зберігання актового запису про народження. Така заява може бути подана батьками дитини як до, так і після народження дитини.

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, то вона може бути подана через представника або надіслана поштою за умови нотаріального засвідчення справжності підпису заявника. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені дорученням на представництво. У заяві батьки обов’язково повинні зазначити, яке прізвище вони надають дитині.

Відповідно до якої за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений:

• матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття;
• особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позови про визнання батьківства подаються у порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживанням або перебуванням позивача.

І якщо перший спосіб є порівняно простим, то другий – складніший, оскільки потребує звернення до суду, подальшої участі у судовому процесі та активних дій щодо збору відповідних доказів, позаяк, відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Раніше ми пояснювали, що оспорювання батьківства – це невизнання особою реєстрації себе як батька дитини. Особа, яка записана батьком дитини згідно з положеннями Сімейного кодексу України, має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Тим часом, чоловік, котрий перебуває у шлюбі з матір’ю дитини, автоматично визнається її батьком. Ця норма також поширюється на випадки, коли дитина народжується впродовж 10 місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним.

• Встановлення чи оскарження батьківства у разі, якщо учасники справи мають громадянство різних країн з різними правовими системами, може видаватись складним процесом. Водночас українське та міжнародне право містять чіткі механізми, які дозволяють ефективно вирішувати такі питання та захищати права дитини й батьків.
• Визначення походження дитини від батька – важливе юридичне питання. Законодавство передбачає механізми, які допомагають захистити права дитини, зокрема право на батьківство, спадщину та соціальні гарантії. Які існують шляхи встановлення факту батьківства після смерті чоловіка.
• Одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.