Як “боротьба з фармацевтичною мафією” допомагає фармкомпаніям заробити

Якщо ви підписані на популярні новинні телеграм-канали, ви напевно зустрічали там дописи про боротьбу партії “Батьківщина” та особисто Юлії Тимошенко з “фармацевтичною мафією” за низькі ціни на ліки для українців. Ця, безумовно благородна, риторика дещо контрастує з діяльністю нардепів від “Батьківщини”, які домагаються права для фармацевтичних компаній на власний розсуд замінювати препарати, які постачаються за державним замовленням, на еквівалентні, на власний розсуд.

Йдеться про поправку № 323 до законопроєкту № 13420 – який взагалі не має стосунку до закупівель лікарських засобів. Це законопроєкт про внесення змін до Податкового кодексу та ряду законів щодо підтримки оборонних підприємств, створення так званого Defence City. Цей проєкт сам по собі не позбавлений серйозних недоліків, зокрема таких, які прямо завадять виконанню його основної декларованої функції, але про це іншим разом.

Поправка № 323 у законопроєкті № 13420 з’явилась за старою доброю традицією нашого парламентаризму – як спроба сховати корупційну схему в якийсь мало кому цікавий закон, або настільки масштабний, що там її просто не знайдуть і приймуть “пакетом”. Класичним прикладом такого шахрайства була спроба повернути дозвіл на паління в закладах громадського харчування і відпочинку, яку заховали в законопроєкт про зміну географічних зазначень для сільськогосподарської продукції та харчових продуктів.

У згаданій поправці нардепи Дубіль та Євтушок пропонують дозволити постачальникам лікарських засобів за державним замовленням, замінювати той препарат, щодо якого було укладено оригінальний договір, на аналог. При цьому, така заміна, за пропозицією нардепів від “Батьківщини”, має здійснюватись в обов’язковому порядку, за повідомленням постачальника і без права з боку замовника відмовитись від заміни. 

Іншими словами, ухвалення цих змін до закону “Про публічні закупівлі” може призвести до ситуації, коли ДП “Медичні закупівлі України” замовляє один препарат, ефективність якого доведена, а недобросовісний постачальник на етапі торгів пропонує занижену, неконкурентну ціну, знаючи, що на етапі виконання договору він замінить необхідний препарат на дешевший аналог. І жодних механізмів протидії цьому не існує, адже поправка № 323 зобов’язує ДП “Медичні закупівлі України” прийняти заміну. 

До того ж заміна вважатиметься еквівалентною навіть якщо пропонується незареєстрований лікарський засіб чи паралельно імпортований лікарський засіб (тобто поставлений не власником торговельної марки, а третьою особою, без відповідного контролю автентичності та якості) – про це прямо зазначено в поправці Дубіля/Євтушка. 

Ризики для пацієнтів є очевидними – вони отримають не той препарат, який визначив лікар, а умовно схожий, до того ж без гарантій якості – лікарські засоби переважно вимагають неухильного дотримання умов зберігання і транспортування, інакше ризикують втратити свої властивості. Довільна заміна препаратів ставить пацієнтів у залежність від фінансових інтересів та спроможностей постачальників, та фактично нівелює саму ідею державних медичних програм.

Зараз законопроєкт № 13420 готується до голосування у другому читанні, разом з поправкою № 323. Її не підтримав комітет на засіданні 12 серпня, однак остаточне рішення за нардепами в залі засідань.