Використання нецензурної лексики та символів у процесуальних документах: позиція ВС

12 Березня, 2024 в 12:40

Використання учасниками судового процесу нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і в спілкуванні із судом, суперечать основним засадам (принципам) кримінального провадження і його завданню

Заяви і скарги, що подаються до суду, мають відповідати вимогам чинного законодавства. У текстах цих документів не можна використовувати образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їхнім представникам і суду. В іншому разі це свідчить про очевидну неповагу автора документа до честі, гідності цих осіб. Такі дії суперечать основним засадам і завданням судочинства та можуть бути визнані судом як зловживання процесуальними правами, мовиться у постанові ККС ВС від 16 січня 2024 року у справі № 991/7073/23.

У справі суд розглянув касаційну скаргу заявника на ухвалу АП ВАКС. Скаржнику повернули апеляційні скарги на ухвалу слідчого судді ВАКС у зв’язку з тим, що ці скарги містили образливі висловлювання на адресу суддів, що є неприйнятним.

Як зазначив ККС ВС, у розумінні ЄСПЛ звернення до суду з використанням нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і в спілкуванні із судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій констатується як зловживання правом на подання заяви.

ККС ВС акцентував, що всі згадані прояви неповаги, зокрема, надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їхнім представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні в заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.

Окрім того, використання учасниками судового процесу та їхніми представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і в спілкуванні із судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до їх честі та гідності з боку осіб, які такі дії вчиняють, оскільки вказані дії суперечать основним засадам (принципам) кримінального провадження і його завданню.

Варто окремо зауважити, що у науково-правовій літературі однозначного та вичерпного визначення поняття зловживання процесуальними правами не наведено. Проте, аналізуючи законодавство, що стосується адміністративного судочинстьва можна дійти висновку. Що зловживання процесуальними правами – це особливий різновид процесуального правопорушення, що складається з противоправного, несумлінного та неналежного використання особою, яка бере участь у справі (її представником), належних їй процесуальних прав, що виразилося у винних процесуальних діях (бездіяльності), що зовнішньо відповідають вимогам процесуальних норм, однак здійснених з корисливим або особистим мотивом, що завдають шкоду інтересам правосуддя та (або) інтересам осіб, які приймають участь у справі, або недобросовісна поведінка в інших формах, що тягне за собою застосування заходів процесуального примусу.

Зловживання процесуальними правами є можливим, якщо внаслідок реалізації права створюється перешкода у вирішенні завдань адміністративного судочинства. Механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснює процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на юридичні факти, з якими закон пов’язує настання певних наслідків. Незважаючи на те, що такі дії мають повністю штучний характер, тобто не підкріплюються фактами об’єктивної дійсності, певні правові наслідки, які вигідні особі, все ж таки можуть існувати.

Статтею 45 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік дій, які можуть трактуватись судом як зловживання процесуальними правами, а саме:

  1. подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
  2. подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
  3. подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
  4. необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особ, як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
  5. узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Вказаний перелік не є вичерпним та може доповнюватись в кожному конкретному випадку . Так, саме пунктом першим вищезазначеної статті зазначено, що зловживанням процесуальними правами є також вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення, тобто суд, фактично, може, з певних підстав або об’єктивно без них, розцінити ту чи іншу дію як зловживання процесуальними правами та застосувати, передбачену Кодексом, відповідальність.

На думку Касаційного адміністративного суду у складі ВС (рішення від 13.03.2019 р. у справі №814/218/14), під зловживанням процесуальними правами слід розуміти форму умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних з наслідками, до яких вони можуть призвести; використанні наданих прав всупереч їхньому призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження; перешкоджанні діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ; необґрунтованому перевантаженні роботи суду. за зловживання процесуальними правами

Частиною 3 статті 45 КАС України законодавець передбачив одну із видів відповідальності за такі дії, зокрема: суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Також, відповідальність, визначена статтею 139 КАС України, відповідно до якої, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Крім того, слід звернути увагу і на статтю 144 КАС України, відповідно до якої, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

За зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, статтею 149 КАС України передбачено штраф у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, інші заходи процесуального примусу за такі протиправні діяння не передбачаються.

У разі повторного вчинення таких дій/бездіяльності сума штрафу становить від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Штраф може бути накладений не лише на сторону у справі, а й на представника такої сторони.

Кодекс адміністративного судочинства України, наповнений великою кількістю новел. Зокрема, в ньому міститься термін «зловживання процесуальними правами». Проте чинний КАСУ не містить визначення цього поняття, а визначає у ст. 45 лише перелік дій, які можуть трактуватися суддею або колегією суддів за суб’єктивною чи об’єктивною думкою в кожному конкретному випадку як зловживання процесуальними правами.

Зокрема, в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі ВС від 13.03.2019 р. у справі №814/218/14 зазначено, що враховуючи конкретні обставини справи, суд може визнати зловживанням процесуальними правами вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи або виконання судового рішення.

Зловживання правом на подання скарги становить собою такий вид зловживань процесуальними правами, коли вся процедура розгляду спору є невиправданою та неефективною, адже особа звертається до суду з метою, відмінною від захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Серед таких зловживань можна виокремити подання сутяжницьких, завідомо безпідставних (явно необґрунтованих) позовів або скарг.

Умовно виокремлюють найбільш поширені зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві:

  1. Зловживання процесуальними правами суб’єктами владних повноважень

Досить поширені випадки зловживання процесуальними правами суб’єктами владних повноважень (зокрема, органами місцевого самоврядування, державної податкової служби). До прикладу у спорах з органами місцевого самоврядування, державної податкової служби. У разі задоволення позову приватних осіб, рішення суду оскаржується аж до касаційної інстанції. Касаційна інстанція викликає на судове засідання, а орган владних повноівжень не з’являється або надає пояснення, що це їхня позиція. Також можуть суб’єктами владних повноважень зловживають процесуальними правами, не сплачуючи відповідний судовий збір.

  • 2. Використання нецензурної лексики в офіційних документах

В ухвалі КАС ВС від 08.04.2019 р. у справі №9901/167/19 Суд вказав на неприпустимість зловживання процесуальними правами, що є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (п. 9 ч. 3 ст. 2 КАС України).

Учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та інших учасників судового процесу (п. 1 ч. 5 ст. 44 КАС України). На переконання суду, нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи (зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їхнім представникам і суду) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, ні у заявах з процесуальних питань, ні в інших процесуальних документах, виступах учасників судового процесу та їхніх представників.

Використання учасниками судового процесу та їхніми представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах та під час спілкування з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчить про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на вчинення таких дій, Суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати наслідки, передбачені ч. 3 ст. 45 КАС.

Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.03.2019 р. у справі №9901/34/19. ЄСПЛ вважає, що обґрунтування позову з використанням наведених висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що тлумачиться як зловживання правом на подання заяви. Застосовуючи пп. «а» п. 3 ст. 35 Конвенції, Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Приміром, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі та провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, ЄСПЛ та його суддів.

  • 3. Необґрунтовані клопотання про відводи суддів або колегії суддів

Трапляються випадки зловживання процесуальними правами сторонами через вплив на склад суду у справі до та після відкриття провадження шляхом направлення до суду численних необґрунтованих клопотань про відводи суддів або колегії суддів, що значно затягує процес розгляду справи в суді. Однак механізм запобігання та припинення зловживання процесуальними правами був закріплений у Кодексі адміністративного судочинства України Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» [24]. З цього часу згідно п.1 ч. 2 ст. 45 КАС України заявлення завідомо безпідставного відводу визначено як зловживання процесуальними правами.

  • 4. Подання кількох тотожних позовів

Зловживання процесуальними правами сторонами через подання тотожних позовів під час вирішення конкретної справи. Мова йде про те, що касаційна скарга при поданні до суду обґрунтовується тим, що оскаржувані рішення надають можливість позивачу звернутися з тотожним позовом, що фактично створює умови для зловживання позивачем своїми процесуальними правами, спричиняє невизначеність прав та обов’язків особи, що по суті є втручанням у права третіх осіб на повагу власності на невизначений проміжок часу.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не повино допускатися. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад адміністративного судочинства. Суд визнає зловживанням процесуальними правами звернення із заявами про внесення виправлень у судові рішення з тотожних підстав.

Одним з вагомих кроків правового регулювання протидії зловживанню процесуальними правами зокрема і в адміністративному процесі стало прийняття Верховною Радою України 15 січня 2020 року Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Який був спрямований унеможливити ситуації зловживання учасниками справи правом на відвід шляхом подачі відводу в день або переддень судового засідання з метою недопущення його розгляду іншим суддею та скасування призначеного судового засідання. Адже одним з проявів зловживань процесуальними правами спрямованими на неналежне проведення всього судового розгляду є заявлення надуманих відводів суддям, що провели підготовку справи до судового розгляду та сформували власну думку по справі. Це є один із способів обійти автоматизований розподіл справ.

Основними способами для протидії зловживанню процесуальними правами шляхом подання необґрунтованих відводів суддям є:

  • протидія неповазі до суду та інших учасників судового розгляду, шляхом застосування заходів процесуального примусу, з метою реалізації завдання судочинства та формування шанобливого ставлення до закону і суду;
  • визнання таких заяв неприйнятними та зловживанням правом на їх подання відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 45 КАС України;
  • повернення позовної заяви, що мітить ознаки неповаги до суду чи до інших учасників адміністративного процесу;
  • залишення необґрунтованої заяви про відвід судді без розгляду;
  • дотримання порядку та строків розгляду зав про відводи суддів.

Раніше ми поінформували, що подання учасником судового процесу заяви про роз’яснення постанови суду касаційної інстанції, право на роз’яснення якої не передбачено ст. 245 ГПК України, а також апелювання до згенерованої системою штучного інтелекту «ChatGPT» «позиції» у відповідях з окремого питання, що вже розглянув суд, розцінюється судом як зловживання процесуальними правами та виявом неповаги до суддів Верховного Суду, а також до судової системи загалом.