Уряд планує запровадити ПДВ для ФОПів – чому це погана ідея і що з цим робити

Після публікації пресрелізу МВФ про умови програми фінансування для України на наступні 4 роки найбільшу увагу привернув пункт про скасування пільги на сплату ПДВ для ФОП. І хоча жодних технічних рішень (як і самої угоди з МВФ) ще немає, цю тему активно обговорюють, адже вона прямо зачіпає сотні тисяч, а побічно – мільйони українців.

Важливий нюанс – запровадження обов’язкового ПДВ для ФОП – це не примха МВФ. Їм, власне, байдуже як уряд досягне виконання економічних показників, які цікавлять Фонд. Хоч ПДВ для ФОПів запровадить, хоч займеться ліквідацією корупції на митниці. Ідея з запровадження обов’язкового ПДВ для ФОП з’явилась задовго до нинішніх переговорів з МВФ – у Національній стратегії доходів до 2030 року, затвердженій ще урядом Дениса Шмигаля у 2023 році. 

Хай там як, все, що на сьогодні відомо про рішення запровадити ПДВ для ФОП з оборотом понад 1 мільйон гривень (тобто всі групи, крім І), це короткий абзац з спільного пресрелізу про досягнення попередньої домовленості між Фондом та Україною (на рівні співробітників).

Перекладаючи з міжнародно-юридичної на українську, йдеться про кілька реформ, які український уряд зобов’язується здійснити в обмін на кошти МВФ:

1. Запровадити податок на сервіси на зразок OLX, Uklon, Prom, Rozetka, Bolt, Kabanchik тощо – які є не самостійними надавачами послуг (магазинами, таксопарками, майстернями), а посередниками між надавачем і отримувачем.
2. Розв’язати “проблему” з митними пільгами на закордонні посилки, вартістю до €150 (традиційно, ідея в тому, щоб цю суму знизити, а віднедавна – взагалі скасувати принцип “de minimis”, задля протистояння агресивній торговій політиці Китаю та підтримки внутрішнього виробництва).
3. Власне розширення бази платників ПДВ на більшість ФОП.
4. Прямо слідує з попереднього пункту – припинення практики підміни трудового договору договором з ФОП задля оптимізації податків.

Пункти 1, 2 і 4 так чи інакше будуть виконані – відповідні рішення вже обговорювались в уряді або подавались на розгляд Верховної Ради (через відставку уряду Дениса Шмигаля процес доведеться розпочинати заново), а боротьба з заміщенням найманих працівників ФОП тривала ще до початку повномасштабного вторгнення. Про можливі наслідки та альтернативні рішення вже написано чимало, тож повторюватись не варто. 

Однак розширення бази платників ПДВ на більшість ФОП, це рішення зовсім іншого рівня. Якщо “податок на OLX” чи скасування пільг на посилки означає просто зростання цін, то обов’язкова сплата ПДВ для ФОП матиме наслідком і зростання цін (і на суму самого податку, і на вартість його адміністрування, бо це бухгалтерський кошмар), і зменшення пропозиції через закриття частини ФОП (тобто знову зростання цін), і дуже ймовірний параліч роботи самої податкової (яка страждає і від нестачі кадрів, і від їхньої недостатньої кваліфікації), і численні штрафи для ФОПів.

Образно кажучи, якщо все перелічене, вкупі з торішнім підняттям податків, зростанням курсу долара, інфляцією та зменшенням доходів споживачів є ударами для бізнесу, зокрема ФОП, то запровадження обов’язкового ПДВ – це балістична ракета.

Перед тим як перейти до аналізу проблеми, слід уточнити – ПДВ є “податком останнього покупця”. Ви в будь-якому випадку сплачуєте його кожного разу, коли щось купуєте, він уже включений в ціну. Тому далі слова “сплата ПДВ” будуть вживатись в сенсі “обов’язок нарахування та сплати ПДВ”, а мова піде саме про процес адміністрування цього податку, а його розмір як такий.

Проблема навіть не в збільшенні податків – зростання того ж єдиного податку на аналогічний ПДВ розмір (20%) було б неприємним, але це можна пережити і навіть частково зрозуміти в умовах війни (хоча після розмов друзів та партнерів президента про $100 мільйонів корупційних доходів та “двушку”, яка “на Москву ушла”, “продати” суспільству чергове збільшення податків стане значно, ЗНАЧНО, важче). 

Однак, ПДВ, це не просто +20% податку. Це монструозний процес адміністрування, який є беззаперечним лідером за складністю серед усіх інших податків і зборів. Немає жодного, буквально, нуль шансів на те, що ФОП без профільної освіти зможе робити це правильно і своєчасно самостійно, без залучення бухгалтера і не отримувати регулярні штрафи від податкової, блокування накладних та інші труднощі.

На відміну від єдиного податку (чи ЄСВ або ВЗ), ПДВ не нараховується з фіксованої суми, чи за фіксований період. Його розмір залежить від різниці між вашою відпускною ціною (податкове зобов’язання) та сумою ПДВ, який ви сплатили, купивши товар в іншого платника ПДВ (податковий кредит). Якщо перше ви розраховуєте самостійно, то з другим не все так просто, бо той, хто продав вам, теж має належно оформити свої податкові документи (а податкова – їх прийняти, що не завжди буває), щоб цей кредит виник у вас. Крім того, дата нарахування ПДВ залежить від дати поставки товару або дати отримання коштів (за правилом першої події), а сама процедура передбачає подання окремої декларації на кожну операцію, яку ще має прийняти (або заблокувати) податкова.

Це вкрай спрощена схема адміністрування ПДВ, яка не включає більшої кількості нюансів та деталей, що виникають у процесі, а особливо – системи автоматичного моніторингу та оцінки ризиків, яка може заблокувати вам накладні за одній їй відомими критеріями. Що автоматично заблокує податковий кредит вже вашим контрагентам, доки ви не виконаєте вимог податкової. Саме з цих причин, а не через збільшення податкового навантаження, поширення обов’язкової сплати ПДВ на малий і середній бізнес з високою ймовірністю просто доб’є його, а держава не отримає не лише ПДВ, а й єдиного податку, ЄСВ, ВЗ, податків з зарплат найманих працівників і так далі. 

Які є альтернативні варіанти? Перший, швидкий і очевидний – визнати, що ідея є дурною та перейти до чогось більш реалістичного – наприклад, перегляду ставок єдиного податку, чи військового збору. А заразом – ліквідації схем на митниці, у держзакупівлях, на державних підприємствах і так далі. Приклади та масштаби їх ми всі нещодавно бачили.

Другий варіант – розробити критерії виявлення і протидії дробленню великого бізнесу через мережу ФОП. Погодьтесь, якщо в одному ресторані вам видають два чеки (бо в одного ФОП є ліцензія на торгівлю алкоголем, а в іншого – ні), або з січня по квітень в одному приміщенні магазину працює один ФОП, з травня по серпень – другий, а з вересня по грудень вже третій – то проблема явно не у ФОПах як таких, а у “вибірковій сліпоті” податкової. Виявити і припинити це складніше, ніж підняти податки (перш за все через те, що це зруйнує чисельні корупційні схеми), але цілком реально. 

Ну і третій шлях – спростити адміністрування ПДВ хоча б до подачі квартальної звітності та застосування презумпції доброчесності платника. Однак головний податковий ідеолог нинішньої влади, голова профільного комітету Верховної Ради і нардеп від “слуг” Данило Гетманцев радше живим у могилу ляже, ніж погодиться на щось подібне.

Враховуючи надзвичайну складність технічної реалізації ідеї з обов’язковою сплатою ПДВ сотнями тисяч ФОП додатково до вже наявних платників, та майже безальтернативну політичну смерть будь-кого, причетного до подібного рішення, можна припустити, що найближчим часом не варто очікувати цих змін. Втім, той факт, що уряд Юлії Свириденко, так само як і уряд Дениса Шмигаля, підтримують цю ідею та включають її у стратегічні плани – варто готуватись до того, що в той чи інший спосіб влада дійде й до цього рішення.